Німецький філософ Фрідріх Ніцше (15 жовтня 1844 - 25 серпня 1900). Відомий також як філолог і психолог, створив філософське вчення, яке ставило під сумнів базові принципи діючих форм християнської моралі, релігії, культури і суспільно-політичних відносин.

6399

Правила життя

Мислитель уміє сприймати речі простіше, ніж вони є.

Мене розчаровує не те, що хтось мене обманув, а те, що я більше не можу цій людині вірити.

Небезпека мудрого в тому, що він найбільше піддається спокусі закохатися в нерозумне.

При наявності гучного голосу майже неможливо мати тонкі думки.

Той, хто пізнав самого себе - сам собі кат.

Тому, хто бореться з чудовиськами слід подбати про те, щоб самому не перетворитися на чудовисько.

Велична натура страждає від сумнівів у власній величі.

Гордо вмерти треба тоді, коли більше немає можливості гордо жити.

Чоловік хоче двох речей: небезпеки та гри. Тому він хоче жінку, як найбільш небезпечну іграшку.

Ти йдеш до жінок? Не забудь батіг!

Люди, не здатні ні на справжню любов ні на міцну дружбу, завжди роблять ставку на шлюб.

Чим вільніше і сильніше індивідуум, тим вимогливішою стає його любов.

Бути законодавцем - найвитонченіша форма тиранії.

Багато говорити про себе - значить приховувати себе.

Жінка навчається ненавидіти у тій же мірі, в якій втрачає здатність зачаровувати.

Жоден переможець не вірить у випадковість.

Хто відчуває несвободу волі, той психічнохворий; хто заперечує її, той дурний.

Значно приємніше ображати, а потім просити вибачення, ніж бути ображеним і вибачати.

Коли вдячність багатьох до одного втрачає всякий сором, виникає слава.

Той, хто не має потреби брехати, той має користь з того, що він не бреше.

Той, хто відповів собі на питання: «Навіщо жити?» — зможе витримати майже будь-яку відповідь на питання: «Як жити?»

З людиною відбувається те ж, що і з деревом. Чим більше вона прагне вгору, до світла, тим глибше впиваються її коріння в землю, вниз, в морок і глибину, - до зла.

Любіть свого ближнього, як самого себе. Але, насамперед, будьте такими, котрі люблять самих себе.

Учинене з любові не моральне, а релігійне.

Християнська віра є з самого початку жертвоприношенням: принесення в жертву всієї свободи, всієї гордості, всієї самовпевненості духу і в той же час віддання самого себе в рабство, самоприниження, самокалічення.

По суті між релігією і справжньою наукою немає ні спорідненості, ні дружби, ні ворожнечі: вони на різних полюсах.

Людина забуває свою провину, коли висповідалася в ній іншому, але цей останній як правило не забуває її.

Цинізм - це єдина форма дотику вульгарної душі до того, що називається щирістю.

Я ненавиджу людей, які не вміють пробачати.

«Возлюби ближнього свого» - це означає насамперед: «Залиш ближнього свого у спокої!» І якраз ця деталь чесноти пов'язана з найбільшими труднощами.

Що вільніший і сильніший індивідуум, то вибагливішою стає його любов.

Людина, яка йде лише в одному напрямку, врешті-решт стає страшною.

Людські істини - це неспростовні людські помилки.

Мистецтво дане нам для того, щоб не померти від правди.

Найкращим у перемозі є те, що вона знищує у переможця страх перед поразкою.

Найсильніше ненавидить віруючий не вільний розум, а новий розум, що володіє новою вірою.

Потрібно гордо поклонятися, якщо сам не можеш бути ідолом.

Серед прихильників кожної релігії релігійні люди є винятком.

Той, хто пізнає, не любить занурюватися у воду істини не тоді, коли вона брудна, а тоді, коли вона мілка.

Всякий глибокий розум потребує маску. Більше того, навколо всякого глибокого розуму поступово виростає маска, завдяки завжди фальшивому, плоскому тлумаченню кожного його слова, кожного кроку, кожного поданого ним ознаку життя.

Хто відчуває несвободу волі, той душевнохворий; хто заперечує її, той дурний.

Факти не існують, є лише інтерпретації.

Віра в причину і наслідок коріниться в найсильнішому з інстинктів: в інстинкті помсти.

Смерть занадто близька, щоб можна було не боятися життя.

Голос краси звучить тихо: він долинає лише до найчутливіших вух.

Бути великим - значить задавати напрям.

Пора вже рахуватися з людською дурістю як з реальною силою.

Бог помер: тепер ми хочемо, щоб жила надлюдина.

Кожна церква - камінь на могилі Боголюдини: їй неодмінно хочеться, щоб Він не воскрес знову.

Довгі і великі страждання виховують в людині тирана.

Підштовхни того, хто падає.

Благословенні ті, хто забувають, бо не пам'ятають вони власних помилок.

Мій спосіб відплати полягає в тому, щоб якомога швидше послати услід дурості щось розумне: таким чином, мабуть, можна ще наздогнати її.

Є два шляхи позбавити вас від страждання: швидка смерть і тривала любов.

У натовпі немає нічого хорошого, навіть коли він біжить слідом за тобою.

Ми живемо не заради майбутнього. Ми живемо, щоб зберігати своє минуле.

Наш обов'язок це право, яке інші мають на нас.

Так звані парадокси автора, які шокують читача, часто знаходяться не в книзі автора, а в голові читача.

Мораль - це зазнайство людини перед природою.

Коли моралізують добрі, вони викликають огиду; коли моралізують злі, вони викликають страх.

Я рекомендую всім мученикам поміркувати, чи не жадоба помсти довела їх до крайнощів.

Є ступінь завзятої брехливості, яку називають "чистою совістю".

Заздрісні люди часто засуджують те, чого не вміють, і критикують тих, рівня кого їм ніколи не досягти.

Поверхові люди повинні завжди брехати, так як вони позбавлені змісту.