25 травня 1965 року. Матч-реванш за звання чемпіона світу з боксу у важкій вазі за версією WBC між колишнім володарем титулу Сонні Лістоном і Мухаммедом Алі відбувся у містечку Льюістон, штат Мен. Усупереч очікуванням багатьох він закінчився у першому ж раунді: на 1 хвилині 44-й секунді Алі завдав удару правою в підборіддя супротивника, і той рухнув на ринг. Алі в шаленстві схилився над Лістоном і кричав: «Вставай і бийся, козел! Ніхто не повірить, що ти не можеш!». Пройшло чимало часу, доки суддя Джерсі Волкотт змусив Алі відійти в нейтральний кут. Лістон насилу підвівся, і бій продовжили, попри те, що суддя так і не відкрив рахунок. У сум'ятті подій він навіть не глянув на свого асистента-хронометриста Френсіса Макдоноу, до якого підійшов лише згодом — почувши, що Лістон знаходився на настилі рингу довше відведених 10 секунд, о 2-12 Волкотт розвів боксерів по кутах і оголосив про завершення бою.

Тривалий час перемогу 23-літнього Алі над 34-річним Лістоном, який до того ніколи не був навіть у нокдауні, визнавали спортивні органи лише трьох штатів: Лістона підозрювали у симуляції (букмекери віддавали йому очевидну перевагу), думки фахівців розділились. Питання розслідувалось антимонопольним підкомітетом Сенату США, однак для однозначних висновків забракло підстав. Вже згодом, у 1967-у, Сонні Лістон: пояснював «Удар був не сильний, але він вибив мене з рівноваги. І цей ідіот скакав біля мене як навіжений, і я боявся, що він кинеться на мене коли я почну підводитись. Я чекав на початок відліку, але арбітр його так і не відкрив».