Десь у 13 році консул Децим Клавдій Друз поблизу місця злиття рік Майн і Рейн заснував військове поселення Могонтіакум, у каструмах якого розміщувались римські легіони для захисту покордоння від набігів германських племен з правобережжя Рейну. Завдяки вигідному географічному положенню його порт досить швидко перетворився на важливу базу римського річкового флоту, й у 83 році Могонтіакум став столицею створеної імператором Доміціаном провінції Верхня Германія. Поступово алемани й у більшій мірі франки витіснили з неї місцеві кельтські племена белгів й до середини IV століття склали основу римського війська, що на прикордонних форпостах протистояло гнаним зі сходу навалою гунів племенам варварів.
У 405 році Дунай у його середній течії перейшли готи, алани, свеви і вандали числом від 20 до 100 тисяч. Рухаючись з Паноннії під проводом готського вождя Радогайса, вони спалили муніципії Флавія Солва і Агунтум у провінції Норікум (Східна Австрія) і, подолавши Альпи, увійшли в Північну Італію. Грабуючи все на своєму шляху вони рушили углиб Апеннін і зупинити їх військовому магістру Флавію Стиліхону вдалось лише влітку наступного року, розбивши аж під Флоренцією. У цей же час в Іллірії утвердився (вест)готський вождь Аларіх, у недавньому минулому — полководець з числа федератів на службі східно-римського імператора Феодосія Великого, який після невдалої спроби 402-3 років захопити Медіолан (нині Мілан) осів у долині ріки Сава, де збирав нові сили для вторгнення в Італію.
Ситуація виглядала критичною, для стримування навали варварів 15 тисяч римських легіонерів виявилось недостатньо, і Стиліхону довелось набирати армію з числа рабів, яким було обіцяне звільнення, і відкликати війська з Верхньої Германії. Як свідчить сучасник подій Проспер Тірон у своїй «Короткій хроніці», саме у цей час, «за день до січневої календи [407 року]» загони «вандалів і аланів» перейшли по льоду замерзлий Рейн. За словами Григорія Турського, у битві з франками-федератами вони втратили зо 20 тисяч чоловік разом з вождем вандалів Годагіслом.
Частина аланів осіла в околицях спустошеного Могонтіакума, решта разом з вандалами і свевами рушила углиб Галлії, де розграбувала міста, відомі зараз як Вормс, Реймс, Ам'єн, Аррас, Теруан, Турне, Шпаєр та Страсбург на лівобережжі Рейну, і дісталась Ла-Маншу. Загроза їх вторгнення у Британію привела до заколоту у римських військах, які проголосили імператором чергового узурпатора. Переправившись з легіонами на континент, Клавдій Костянтин розбив вислані проти нього імператором Гонорієм війська і до травня 408 року підкорив усю Галлію аж до Середземного моря. Більша частина варварів була ним розгромлена, й у жовтні 409 року вони були змушені перейти Піренеї, куди їх через три роки остаточно витіснили вестготи, які, розграбувавши Італію, теж перебрались до Галлії, де захопили Нарбонну, Тулузу і Бордо, згодом отримавши права римських федератів.
В Іспанії варвари розселились по всьому півострову. Вандали зайняли землі на півночі у Септиманії і на півдні у Бетиці, алани — на заході, у Лузітанії, та південному сході, навколо Валенсії, свеви — на північному заході півострова у Галлеції. Проте і тут вони надовго закріпитись не зуміли — за наказом Гонорія, який після відновлення влади над Галлією прагнув знову взяти під контроль Іспанію, у 417 році проти варварів виступили вестготи. На бік римлян перейшли свеви і вандали-асдинги. Наступного року розгромлені алани були змушені визнати зверхність вандалів-силінгів під проводом короля Гундеріха, останнього зі ще живих вождів, що 12 років перед тим перейшли Рейн. Він зумів закріпитись на півдні Іспанії й з перемінним успіхом вів війну з Римом до своєї загибелі у 428 році.
Наступного року, вже за правління Гейзеріха, десь зо 80 тисяч аланів і вандалів переправилось через Гібралтарську протоку, залишивши по собі в Іспанії як згадку лише назву її південного регіону — Андалузія. Розселившись у Мавританії і Нумідії як римські федерати, через десятиліття вони захопили владу і проголосили у Північній Африці власне королівство.
Коментарі
Дивіться також
• Битва в Тевтобурзькому лісі, 9
• Розграбування Риму готами, 410
• Королівство вандалів і аланів, 439
• Битва на Каталаунських полях, 451
• Захоплення Риму вандалами, 455