Почавшись з кількох студентських маніфестацій в Братіславі та Празі з нагоди річниці "Празької весни", восени 1989 року антиурядові виступи молоді набули масового характеру. Політичний рух спротиву очолило утворене 19 листопада опозиційне об'єднання "Громадський форум", лідером котрого був обраний Вацлав Гавел, письменник і правозахисник, під тиском чехословацької та міжнародної громадськості лише півроку перед тим достроково звільнений з ув'язнення.
Після кількасоттисячної демонстрації у Празі і оголошеного 26 листопада загальнодержавного страйку почалося перезавантаження чехословацької політичної системи — пішло у відставку політбюро ЦК Комуністичної партії Чехословаччини, було відмінено конституційне положення про керівну роль комуністичної партії, а чинний президент Густав Гусак пообіцяв піти у відставку після формування нового уряду.
З початку грудня 1989 року розпочалося висування кандидатів на посаду президента. Крім Гавела, на неї претендував і "батько" Празької весни Олександр Дубчек, котрий також узяв активну участь у подіях Оксамитової революції. Більшість керівництва "Громадського форуму" висловилась за кандидатуру Гавела, натомість Дубчеку була обіцяна посада голови Федерального зібрання.
10 грудня був сформований уряд національної єдності, в якому опозиція отримала половину місць, після чого Гусак подав у відставку. У той же день "Громадський форум" висунув Вацлава Гавела на посаду президента. 28 грудня до парламенту замість комуністів, які подали у відставку, було кооптовано (включено без виборів) 23 депутати, кандидатури яких були запропоновані чеським "Громадським форумом" та словацьким опозиційним об'єднанням "Громадськість проти насилля".
29 грудня 1989 року Федеральні збори, очолені Олександром Дубчеком, одноголосно обрали Вацлава Гавела 10-м президентом Чехословаччини. У своїй інавгураційній промові він проголосив, що свої зусилля як президент сконцентрує не на боротьбі з комуністичною системою, а на проведенні чесних виборів. Вони відбулися у червні наступного року і зафіксували перемогу "Громадського форуму" та "Громадськості проти насилля" (отримали 46% голосів) та поразку Комуністичної партії Чехословаччини (14% голосів). 5 липня 1990 року новим складом парламенту Вацлав Гавел був переобраний на посаду президента Чехословацької Соціалістичної Республіки.
З початку 1990 року Гавел розпочав активну зовнішню політику. Вже у лютому провів переговори з президентом США Джорджем Бушем. Після чого здійснив візит у Москву, де від генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова домігся відмови від "доктрини Брежнєва" щодо обмеження суверенітету "країн народної демократії" Центрально-Східної Європи та підписав угоду про виведення радянських військ з території Чехословаччини, яке завершилося у червні 1991 року.
Однак суперечлива внутрішня політика Гавела і програш його партії на парламентських виборах 1992 року, завадили йому зберегти єдність Чехословаччини, перехід якої до ринкової економіки спричинив глибоку економічну кризу, подолання якої словацькі політики пов'язували з виходом зі складу федерації. Через три дні після проголошення 17 липня 1992 року Декларації про суверенітет Словацької республіки, якою парламентарі закликали до проголошення незалежності Словаччини, Вацлав Гавел подав у відставку.
Коментарі
Дивіться також
• Розділення Чехословаччини, 1992
• Правила життя Вацлава Гавела
• Помер Вацлав Гавел, 2011