За періодичну сейсмічну активність Сицилію і Калабрію в Італії здавна називають «терра баллеріна» — танцююча земля. Африканська літосферна плита, перебуваючи у постійному русі зі швидкістю десь до 2,5 см/рік в північно-східному напрямку, у цьому регіоні занурююється під Євразійську плиту й тисне на неї ввертикально, що призводить до тектонічних зсувів: у 1693 році в результаті землетрусу на півдні Сицилії загинуло близько 60 тисяч чоловік, а в 1783 році на тіренському узбережжі Калабрії — не менше 50 тисяч.
У 1908 році ріст сейсмічної активності в околицях Мессінської протоки був зафіксований в жовтні-листопаді. 10 грудня землетрус магнітудою 4 бали за шкалою Ріхтера зруйнував кілька бідівель у селах Монтальбано-Елікона та Новара на околиці Мессіни. Після двотижневого відносного затишшя у понеділок 28 грудня о 5-20-27 за місцевим часом сейсмографи зафіксували три поштовхи, другий з яких був силою 7,1 бала. Вони вразили обидва узбережжя трикілометрової протоки й за 30-40 секунд зруйновали більшу частину Мессіни, центр міста Реджио-Калабрія і селища вздовж Тиренського узбережжя Калабрії, де найбільше постраждало Пальмі. Через 10 хвилин дванадцятиметрове цунамі, викликане великим підводним зсувом, трьома хвилями вдарило по Мессіні, затопило Реджио-Калабрію, де змило три квартали, порт і залізничний міст, й через дві години докотилось до Мальти, завдавши руйнувать портовому містечку Мсіда.
Після перших поштовхів за кілька хвилин сталася ще серія менш потужних, але триваліших афтершоків, які поступово затухаючи повторювалися ще два дні і разом з проливними дощами довершили руйнування. Загалом, до 11 березня 1909 року сейсмографи зафіксували 293 поштовхів.
Землетрус, цунамі і пожежі привели до руйнувань у радіусі 200 кілометрів від епіцентру, у Мессіні, де було знищено 90% будівель, з 145 тисяч жителів загинуло 80 тисяч, в Реджио-Калабрії з 34 тисяч — 25 тисяч; ще близько 600 чоловік загинуло у калабрійських прибережних селищах.
Першу допомогу постраждалим, які через масштабні руйнації залишились без поліції, армії, лікарень та медперсоналу, телеграфного і залізничного зв'язку, надали екіпажі військових кораблів, пришвартованих в Мессіні. Вже о восьмій ранку моряки доправили на борт крейсера «П'ємонт» перших поранених, яких морем доставили до сусідніх міст Мілаццо і Нікотера, звідки о 17-25 було відправлено телеграму в Рим. Того ж вечора на екстреному засіданні Ради міністрів Італії було прийнято рішення надіслати в регіон стихійного лиха військові кораблі з Неаполя та Сардинії. Завантажені санітарними матеріалами і речами першої необхідності, вони прибули лише 30 грудня, приєднавшись до британських, німецьких і російських кораблів, що перебували неподалік трагедії і ще напередодні встигли організували рятувальні роботи, розгорнути польовий госпіталь і розпочати відновлення громадського порядку.
Вранці цього ж дня до Мессіни прибув король Віктор Емануїл III з дружиною і міністрами. Його розпорядженням у регіоні, що потерпав від безвладдя і мародерів, було введено військовий стан, на початку січня 1909 року ініційовано заходи з невідкладної фінансової і технічної допомоги, підтримані парламентом.
Через протести вцілілих мешканців Мессіни від наміру відбудувати місто на новому місці довелось відмовитись. Проте його відновлення, як і Реджио-Калабрія, що почалось наступного року за активної міжнародної допомоги, тривало кілька років, за які майже всі мессінці переселились в інші частини Італії чи емігрувала до Америки й лише не більше тисячі з них повернулось на батьківщину.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Великий сицилійський землетрус, 1693
• Лісабонський землетрус, 1755
• Землетрус у Сан-Франциско, 1906
• Великий кантоський землетрус, 1923
• Таншанський землетрус, 1976
• Землетрус в Індонезії, 2004
• Землетрус на Гаїті, 2010