Посередньо завершивши навчання в гімназії, у 1825 році 16-літній Чарльз Роберт Дарвін продовжив навчвння у медичній школі при Едінгбургському університеті. Медицина і хірургія інтересу у нього не викликала, натомість Дарвін захопився таксидермією, анатомією і природничою історією, як тоді іменували природничі науки. Нехтування фахом дратувало батька Чарльза, відомого і заможного лікаря, і за його наполяганням у січні 1828 року він перейшов до Кембріджського університету, щоб отримати ступінь бакалавра мистецтв і у подальшому — сан священника Англіканської церкви. Але й на новому місці Дарвін продовжив цікавитись природознавством, відвідував курси ботаніки та геології, захопився колекціонуванням комах, на канікулах їздив у студентські картографічні і геологічні експедиції, поєднуючи вивчення духовної і природознавчої літератури.
По закінченні навчання в Кембріджі, влітку 1831 року Дарвін отримав листа від свого викладача професора ботаніки Джона Генслоу, в якому той рекомендував його на посаду натураліста на кораблі «Бігль», що відправлявся у кругосвітнє плавання для проведення гідрографічних і картографічних досліджень узбережжя Південної Америки. Незважаючи на те, що посада не оплачувалась, 23-літній Даврвін був достатньо захоплений книгами німецького вченого-мандрівника Александера Гумбольта, якого називали другим відкривачем Америки, щоб погодитись на трирічну (як зголом виявилось, п'ятирічну) подорож перед тим як пов'язати своє життя з церквою, і на початку вересня був зарахований до складу експедиції.
27 грудня 1831 року «Бігль» вийшов з порту Девонпорт і коли через два тижні команда висадилась на островах Зеленого Мису, Дарвін почав ретельно вести щоденник, куди записував свої спостереження, особливо над місцевими птахами, морськими безхребетними, яких став колекціонувати, і геологічними особливостями регіонів. При нагоді він відправляв у Кембрідж копії своїх нотаток і на їх основі по поверненню в Англію 2 жовтня 1836 року видав «Щоденник натураліста» (1839).
Відвідавши за п'ять років Бразилію, Уругвай, Аргентину, Чилі, Перу, Автралію, Нову Зеландію, Фолклендські та Галапагоські острови і численні острови Океанії, Чарльз Дарвін зібрав величезний обсяг матеріалів з геології та зоології, які лягли в основу його численних наукових праць, зокрема п'ятитомника «Зоологія подорожі на кораблі «Бігль» (1840), монографій «Будова і поширення коралових рифів» (1842) і «Геологічні спостереження над вулканічними островами» (1844).
Але основна праця Чарльза Дарвіна була опублікована лише через 23 роки після завершення кругосвітнього плавання брига «Бігль» — як давній прихильник теорії еволюції органічних видів Жана-Батиста Ламарка, він довго обгрунтовував механізм такої еволюції і виклав його у книзі «Походження видів шляхом природного відбору, або збереження придатних порід у боротьбі за життя», яка вийшла друком 24 листопада 1859 року. Вона була неоднозначно сприйнята сучасниками й ортодоксальними християнами практично зразу була оголошена єрессю. Однак на час смерті Дарвіна в 1882 році його теорія еволюції, у 1871 році доповнена фундаментальною працею «Походження людини і статевий добір», стала практично загальновизнаною.
На знак пошани до його наукових здобутків Чарльз Дарвін був похований у Вестмінстері поруч з королями, королевами та іншими визначними особами британської історії.
НАЙГІРШИЙ РІК В ІСТОРІЇ?