Після навчання на робітничому факультеті Київського політехнічного інституту і в Київському технологічному інституті харчової промисловості виходець з Полтавщини Микола Підгорний з початку 1930-х років працював на інженерних та керівних посадах підприємств цукрової промисловості у Вінницькій та Кам'янець-Подільській областях. У 1939 році він був призначений заступником наркома харчової промисловості УРСР, а наступного — підвищений до заступника наркома харчової промисловості СРСР.
У 1942 році за обман наркома харчової промисловості Анастаса Мікояна при евакуації Воронезького цукрового заводу був знятий з посади і призначений директором Московського технологічного інституту харчової промисловості СРСР, проте вже за два роки знову пішов на підвищення: працював заступником наркома харчової промисловості УРСР, у 1946-1950 роках був постійним представником Ради міністрів УРСР при уряді СРСР, у 1950-53 роках очолював Харківську обласну партійну організацію, після чого працював другим секретарем ЦК КПУ.
У грудні 1957 року перший секретар ЦК КПУ Олексій Кириченко, який підтримав Микиту Хрущова у боротьбі з "антипартійною групою" Молотова-Малєнкова-Кагановича, був обраний секретарем ЦК КПРС. 26 грудня 1957 року на пленум ЦК КПУ до Києва спеціально прибув Перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов. У своєму виступі він, високо оцінюючи кадровий потенціал України загалом, дуже тепло відгукувався про Олексія Кириченка та Миколу Підгорного, котрий того ж дня був обраний першим секретарем ЦК КПУ. Період його секретарювання в Україні припав на кампанію масового засіву полів кукурудзою, масштабного житлового будівництва та ухвалення закону про зросійщення середньої школи тощо.
Завдяки дружбі з Хрущовим кар'єра Підгорного розвивалася досить стрімко. Він обирався до складу різних керівних партійних і радянських органів, а 21 червня 1963 року став секретарем ЦК КПРС. Його переїзд до Москви потягнув вертикальні переміщення інших членів "харківського клану", неформальної групи керівних працівників та управлінців, котрі у Києві та Москві виступали лобістами інтересів Харківщини та УРСР загалом: 2 липня 1963 року на пленумі ЦК КПУ за протекцією Підгорного першим секретарем було обрано Петра Шелеста, того ж року другим секретарем ЦК КПУ став перший секретар Харківського промислового обкому партії Микола Соболь, а наступного — першим секретарем Київського міському партії став Олександр Ботвин, який у 1955-58 роках очолював один з міськрайкомів партії Харкова.
Однак у 1964 році Підгорний активно долучився до змови, що призвела до відставки Микити Хрущова, і під час виборів нового глави партії мав високі шанси очолити її, проте поступився амбіціями на користь Леоніда Брежнєва. У ході розправи останнього над своїми соратниками з метою позбавлення їх впливу, у грудні 1965 року Микола Підгорний був переведений на почесну, проте другорядну у радянській ієрархії влади, посаду голови президії Верховної ради СРСР.
У травні 1977 року 73-річний Підгорний був виведений зі складу політбюро ЦК КПРС, а в червні того ж року — з президії Верховної ради СРСР, яку очолив Леонід Брежнєв.
Коментарі
Дивіться також
• Станіслав Косіор — генеральний секретар ЦК КП(б)У, 1928
• Микита Хрущов — перший секретар ЦК КП(б)У, 1938
• Олексій Кириченко — перший секретар ЦК КПУ, 1953
• Микита Хрущов — перший секретар ЦК КПРС, 1953
• Усунення Микити Хрущова, 1964
• Петро Шелест — перший секретар ЦК КПУ, 1963
• Володимир Щербицький — перший секретар ЦК КПУ, 1972
• Смерть Леоніда Брежнєва, 1982