Вайк, єдиний син верховного князя угорців Гези і княгині Шарольт, народився близько 975 року і після хрещення отримав ім'я Іштван (Стефан). Близько 995 року він одружився з Гізелою, дочкою герцога Баварії, завдяки чому багато баварських лицарів оселились в Угорщині. По смерті свого батька в 997 році на скликаних Іштваном зборах у місті Естергом він був проголошений великим князем за правом успадкування, що суперечило традиційній системі успадкування за принципом старшинства, згідно з яким спадкоємцем Гези мав стати князь Коппань Арпад. Він контролював угорські землі на південь від озера Балатон, в той час як прихильники Іштвана — північно-західні регіони Карпат.
Коппань зберігав вірність традиційним язичницьким віруванням і був одним з прихильників національних племінних традицій та противників християнізації і західного впливу в Угорщині. За язичницьким звичаєм левіарату він запропонував матері Іштвана стати його дружиною і, отримавши відмову, вторгся на північні землі Угорщини, грабуючи їх і захоплюючи міста. Іштвану надав підтримку його тесть баварський герцог Генріх, який надіслав допоміжні війська, і в 1000 році армії Коппаня та Іштвана зустрілися у бою біля міста Веспрем. Військо Іштвана представляло собою тяжкоозброєна лицарську кінноту, в якій було багато вихідців з Німеччини; армія Коппаня була традиційною часів угорських набігів на країни Європи. У битві Коппань зазнав поразки, був убитий, а його тіло четвертоване.
За згодою імператора Священної Римської імперії Оттона III папа Сильвестр II надіслав в Угорщину посольство, і 25 грудня 1000 року в місті Естергом за присутності папського легата Іштван став першим королем Угорщини. Церемонія надала йому міжнародно визнану легітимність християнського монарха, який правив "з волі Бога". Багато угорських вельмож відмовилися прийняти сюзеренітет Іштвана навіть після коронації і йому довелось підкорювати їх в ході численних воєн, які тривали 1003 року, коли був убитий найвпливовіший з князів Дьюла Молодший, володар Трансільванії.
Хоча християнізація Угорщини почалась ще за часів князя Гези, Іштван доклав чимало зусиль, в тому числі насильницьких, щоб християнство стало загальноприйнятим. Він заснував архієпископство, шість єпархій і три бенедиктинских монастиря, завдяки чому католицька церква Угорщини була незалежна від архієпископів Священної Римської імперії. У 1013 році імператором Священної Римської імперії став його свояк Генріх II, завдяки чому західні кордони Угорщини залишались надійно захищеними. Близько 1009 року Іштван видав свою молодшу сестру заміж за венеціанського дожа Оттоне Орсеоло, близького союзника візантійського імператора Василя II. Єдиною країною, з якою довелось воювати Іштвану, була Польща, яка в 1014 році захопила угорські землі вздовж ріки Морава.
Іштван пережив своїх трьох дітей, що викликало подальші кровопролитні конфлікти серед його родичів, які боролися за престол по його смерті 15 серпня 1038 року. Він був похований в Секешфехерварі. За ініціативи папи Григорія VII в 1083 році Іштван був канонізований разом зі своїм сином Імре. Його спадкоємцем став племінник Петро Орсеоло, який втратив владу в 1044 році в результаті змови угорських вельмож, котрі обрали королем Аба Шамуеля, одруженого із сестрою Іштвана Святого.
Коментарі
Дивіться також
• Аттіла — каган гунів, 434
• Велика Булгарія кагана Кубрата, 632
• Першее Болгарське Царство, 681
• Хрещення Польщі, 966
• Хрещення Русі, 988
• Ласло Святий — король Угорщини, 1077