Після ряду кровопролитних боїв 1914-15 років німецьке командування, враховуючи зростаючу перевагу Антанти, спробувало вирішити вислід Першої світової війни на Західному фронті рішучим ударом на вузькій ділянці фронту і 21 лютого 1916 року розпочало потужний наступ на французькі позиції в районі міста Верден. П'ятиразова чисельна перевага забезпечила просування на 6-7 кілометрів і швидку втрату французами практично всіх фортів в укріпрайоні за 220 кілометрів від Парижу.
Брусиловський прорив росіян на Східному фронті у червні 1916 року та операція Антанти на ріці Сомма в липні змусили німецьке командування вивести з-під Вердена значну частину артилерії, що стало першим стратегічним успіхом французів. Вони продовжували артобстріли, поступово відвойовуючи втрачені навесні позиції, а в жовтні розпочали першу наступальну битву за ключовий форт Дуомон, який був захоплений 24 жовтня. Наступним ударом французи зайняли форт Вукс, що дало можливість їм просунутись більше як на 4 кілометри і вийти на позиції, які супротивники займали 24 лютого.
Друга наступальна битва під Верденом розпочалась 15 грудня і завершилась через два дні втратою німцями стратегічно важливих оборонних позицій біля містечок Вачеровіль, Лувемонті, Хардаумон та Лувмон-Кот-дю-Пуавр. Цей успіх дозволив французам створити неперервний фронт шириною до 3 кілометрів від Безонва до Кот-дю-Пойвре, до 19 грудня 1916 року зайняти всі найважливіші висоти в регіоні і позбавити німецькі війська будь-яких перспектив подальшого наступу.
Загалом битва за Верденом тривала 303 дні і стала найдовшою та однією з найкровопролитніших битв у історії людства — інтенсивні бої на невеликій площі у поєднанні із надзвичайно активним застосуванням артилерії спричинили жахливі умови для військ обох армій, які не мали можливості надійно окопатись, і, як наслідок, — величезних жертв. Підрахунок втрат тривав кілька десятиліть, у подальшому неодноразово уточнювався і станом на 2000 рік вважається, що у Верденській битві французи втратили 377 231 чоловік (з них близько 143 тисяч убитими), а німці — 337 тисяч (біля 162 тисяч убиими), хоча за деякими оцінками кількість жертв з обох боків становить понад мільйон чоловік.
З кінця 1960-х роках меморіал у Верденах перетворився на символ політики франко-німецького примирення, апогеєм якого стало 22 вересня 1984 року, коли канцлер Німеччини Гельмут Коль (чий батько воював під Верденом) і французький президент Франсуа Міттеран (який був у німецькому полоні під час Другої світової війни) протягом кількох хвилин, тримаючись за руки, стояли під дощем на меморіалі в Дуомоні.
Коментарі
Дивіться також
• Битва на Марні, 1914
• Битва при Галліполі, 1915
• Перша газова атака, 1915
• Брусиловський прорив, 1916
• Битва на Соммі, 1916
• Комп'єнське перемир'я, 1918
• Версальський договір, 1919
• Битва за Францію, 1940