Після нищівної поразки в битві при Азенкурі і переходу Бургундії на бік Англії французький король був змушений не лише в силу воєнно-політичних обставин, але й, як вважається, в результаті змови своєї дружини Ізабелли Баварської і бургундського герцога Філіпа Доброго укласти у Труа з англійцями «остаточний мир», який шляхом об'єднання двох корон мав врегулювати давній конфлікт між Англією і Францією, що призвів до Столітньої війни, — в травні 1420 року Карл VI, що страждав від тривалих приступів слабоумства, «підписав документ, значення якого він навряд чи розумів до кінця», позбавивши свого 17-річного сина Карла права на успадкування престолу, яке переходило до короля Англії Генріха V Ланкастера.
14 червня того ж року в церкві святого Іоанна в Труа Генріх V одружився з дочкою Карла VI Божевільного та Ізабелли Баварської Катериною Валуа, після чого з військом вступив у Париж, де Генеральні штати — вищий дорадчий станово-представницький орган Франції — ратифікував договір, укладений в Труа. Однак Генріху V не судилося об'єднати Англію і Францію під однією короною — 31 серпня 1422 року він помер від тифу у віці 36 років, не доживши два місяці до смерті Карла VI Божевільного, і за умовами Договору Труа формально королем Франції та Англії став його десятимісячний син Генріх.
Не змирившись із втратою престолу, дофін Карл Валуа, спираючись на підтримку герцогині Анжу Іоланди Арагонської, з чиєю дочкою він одружився в 22 квітня 1422 року, тривалий час намагався чинити опір англійцям, котрі контролювали Аквітанію, Нормандію і північ Франції, але воєнні події складались для нього невдало. У 1428 році англійці вийшли на рубежі вздовж ріки Луара і їх наступ на південь вдалось зупинити лише у травні 1429 року, коли очолювані Жанною д'Арк війська зняли облогу Орлеана. 18 червня французи переконливо виграли битву біля Пате, що відкрило їм шлях на Реймс, в якому 17 липня 1429 року Карл коронувався на престол Франції.
Військові невдачі на континенті і коронація Карла VII змусили англійську регентську раду здійснити ряд кроків на підтвердження права Генріха Ланкастера бути правителем двох держав — 6 листопада 1429 року, за місяць до свого восьмиріччя, він був коронований у Вестмінстерському абатстві в Лондоні на престол Англії як Генріх VI, причому традиційний обряд був змінений так, щоб включити французьку практику коронацій, підкреслюючи таким чином, що це була лише перша частина повної процедури, яка могла бути завершена лише у Франції.
Через місяць англійський парламент проголосував за виділення коштів для набору нової 5-тисячної армії, яка влітку 1431 року була переправлена у Руан. Під її захистом Генріх VI у супроводі свого наставника Річарда де Бошама, графа Ворвіка, і старшого регента свого дядька Джона Ланкастера, герцога Бедфорда, відправився у Париж, куди урочисто в'їхав на білому коні 2 грудня. 16 грудня 1431 року у соборі Паризької Богоматері кардинал Вінчестерський Генрі Бофорт коронував його на престол Франції як Генріха II. Після тижневих урочистостей з цієї нагоди він вирушив на батьківщину, куди повернувся в лютому 1432 року, і у подальшому жодного разу не був у Франції.
Згідно із задумом англійської знаті коронація у Лондоні і Парижі мала сприяти примиренню двох держав, задля чого був влаштований і шлюб Генріха VI з племінницею Карла VII Маргаритою Анжуйською 23 квітня 1445 року. Однак інтриги його найближчого оточення привели через чотири роки до нового етапу Столітньої війни, під час якого французи захопилии спочатку Нормандію, згодом — Гієнь і до 1453 року єдиним володіння Англії на континенті залишилось місто Кале.
Втрата Бордо у серпні 1453 року мала фатальні наслідки не лише для Англії, але й для Генріха VI особисто, — він пережив нервовий розлад, почав страждати від періодичних нападів безумства, що на фоні поразки у Столітній війні і складної економічної ситуації в країні привело до формування сильної опозиції королю. З часом політичне протистояння переросло у громадянську війну, відому як Війна Білої та Червоної троянд, в результаті якої перший і останній король Англії і Франції Генріх VI був заарештований, тривалий час утримувався в лондонському Тауері, де був вбитий 21 травня 1471 року, а на зміну династії Ланкастерів прийшла спочатку династія Йорків, а згодом — Тюдорів.
Коментарі
Дивіться також
• Перший Ланкастер на престолі Англії, 1399
• Коронація Генріха V Ланкастера, 1413
• Англо-французький договір в Труа, 1420
• Коронація Карла VII Звитяжного, 1429
• Битва при Кастільйоні, 1453
• Війна Білої та Червоної троянд, 1455
• Смерть Генріха VI Ланкастера, 1471