Щоб забезпечити нероздільність родових земель, 19 квітня 1713 року імператор Священної Римської імперії Карл VI Габсбург прийняв закон про престолонаслідування, відомий як «Прагматична санкція», згідно з яким успадкування престолу відбувалось за правом першородства незалежно від статі спадкоємця. Його єдиний і довгоочікуваний син помер у 1716 році відразу після народження і спадкоємцем Карла VI стала дочка Марія Терезія, яка вступила на престол 20 жовтня 1740 року.
Незважаючи на те, що «Прагматична санкція» була визнана становими сеймами Імперії і майже всіма провідними країнами Європи, претезії на володіння Габсбургів заявив курфюрст Баварії Карл Віттельсбах, одружений на двоюродній сестрі Марії-Терезії, король Іспанії Філіп V, який посилався на договори спадщини між іспанською та австрійською гілками Габсбургів, а також курфюрст Саксонії і польський король Август III Веттін, який тривалий час вів з Австрією війну за польську спадщину.
Проти Австрії виступила також Франція, яка вирішила скористатись ситуацією і зруйнувати могутність свого основного конкурента в Європі, а також Пруссія, чий молодий король Фрідріх II заявив права на давні володіння дому Гогенцоллернів у Сілезії. Незважаючи на те, що йому не вдалось залучити на свій бік короля Англії Георга II, який як король Ганновера не бажав посилення Пруссії та Саксонії, у листопаді 1740 року Фрідріх II розпочав мобілізацію і 16 грудня на чолі 25-тисячної армії перейшов австрійський кордон.
Основні події Першої Сілезької війни розгорнулись у 1741 році, коли у квітні Пруссія здобула перемогу над Австрією у битві біля селища Мольвіц, а франко-баварські війська у листопаді зайняли Прагу. Зазанавши ще однієї поразки від Пруссії у травні 1742 року в битві біля Чеслау, імператриця Марія-Терезія була змушена 11 червня 1742 року укласти із Фрідріхом II т. зв. Бреславський мир, за яким вона втрачала Нижню і Верхню Сілезії та графство Глац.
Зумівши таким чином зупинити прусський наступ на Відень, у грудні 1742 року Австрія реорганізувала війська і тривалою облогою змусила французів залишити Прагу, переслідуючи які, захопила більшу частину Баварії із Мюнхеном включно. Заручившись підтримкою Англії, флот якої, вишикувавшись на рейді Неаполя, змусив неаполітанського короля відкликати війська з Північної Італії, та Сардинського королівства, котре за незначні територіальні поступки в Ломбардії, виступило проти Франції та Іспанії, до кінця року австрійська армія зайняла П'ємонт, Прованс та Модену.
У 1743 році у війну на континенті вступила Великобританія, яка до цього, в основному, обмежувалась фінансовою та дипломатичною підтримкою Австрії, — у червні вона виступила проти Франції з території союзної їй Голландії, витіснивши французькі війська за Рейн. Успіхи Великобританії і Австрії змінили пріорітети Саксонії, яка виступила на їх боці у грудні 1743 року, що поставило під загрозу прусські завоювання у Сілезії. Це привело до повномасштабних бойових дій на всьому європейському континенті, на морі та у північно-американських колоніях.
Війна за австрійську спадщину тривала до 1748 року і завершилась укладенням Аахенського мирного договору, за яким володіння Франції та Великобританії залишались такими ж, як і до війни, Пруссія та Австрія підтвердили положення Бреславського миру, Сардинія отримала частину Міланського герцогства, а Іспанія — герцогства Парму та П'яченцу. Всі держави визнали положення Прагматичної санкції і право Марії-Терезії на австрійський та угорський престоли. Однак, її спроба повернути втрачену Сілезію і англо-французьке суперництво привело у 1756 році до чергової війни, яка забрала півтора мільйони людських життів не лише в Старому світі, але й у Південній та Північній Америці, Азії і Африці.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Фрідріх Великий — король Пруссії, 1740
• Імператриця Марія Терезія, 1740
• Аахенський мирний договір, 1748
• Семилітня війна, 1756
• Померла Марія Терезія, 1780