Після загибелі 4 серпня 1578 року португальського короля Себастьяна у битві при Елькасер-Кебірі проти султана Марокко Мулай Абд-ель-Маліка королем Португалії став бездітний 70-річний кардинал Генріх I. З його смертю 31 січня 1580 року перервалася Авіська династія, що правила Португалією з XIV століття, і свої претензії на португальський престол заявили внуки короля Мануеля I Щасливого інфанта Катерина Браганська, Антоніо з Крату і король Іспанії Філіп II Габсбург.
Проголошений кількома містами королем, Антоніо 25 серпня 1580 року зазнав поразки від іспанських військ в битві біля Алькантаре, після чого більша частини Португалії, включаючи Лісабон, була окупована. 17 квітня 1581 року португальські кортеси уклали з Філіпом II т. зв. Іберійську унію, за якою іспанський король визнавався королем Португалії під іменем Філіп I, а дві держави пов'язувалися особистою унією по лінії його спадкоємців.
Втративши міжнародну суб'єктність, Португалія виявилась втягнутою у війни, які вела Іспанія, не могла захистити свої колоніальні володіння, а зростаючі податки, необхідні для багаточисельних війн Габсбургів, привели до занепаду економіки. Ситуація ще більше погіршилась з приходом до влади у 1621 році Філіпа III, за правління якого португальські дворяни стали втрачати свій політичний вплив. Незважаючи на це, у 1637-38 роках вони не підтримали стихійного повстання повстання у місті Евора, де був вигнаний іспанський намісник, розгромлена тюрма та урядові установи і вперше прозвучав заклик до боротьби з іспанцями.
Повстання в Еворі, яке перекинулось на Лісабон, Алентежу та Алгарві було придушене, однак група патріотично налаштованих португальських дворян з числа духовенства і військових вступила у змову і почала підготовку до заколоту проти Габсбургів. Коли найбільший португальський землевласник герцог Жуан Браганський, представник побічної лінії королівського роду Авісів, за наказом іспанського короля зібрав армію для війни з Францією і був готовий виступити з Лісабону, 1 грудня 1640 року т. зв. «Сорок змовників» вбили главу уряду Португалії іспанця Мігеля де Васконселоса, захопили палац віце-королеви герцогині Маргарити Савойської, ув'язнили її чоловіка і двоюрідного брата Філіпа III і проголосили Жуана королем Португалії.
Філіп III, армія якого брала участь у Тридцятилітній війні і придушенні повстання в Каталонії, не зміг направити війська в Лісабоні і, хоча сам герцог Жуан не брав участі в заколоті, він не засудив його, а, вичекавши коли більшість кортесів Португалії визнають його королем, 15 грудня 1640 року коронувався на престол під іменем Жуан IV і став родоначальником династії Браганса. Для захисту від Іспанії він створив Військову раду, яка опікувалась укріпленням прикордонних гарнізонів і морських портів, у 1641 році підписав мирні угоди з Францією та Швецією й видав дочку за претендента на англійський престол Карла II Стюарта.
У 1644 році Жуан IV розбив іспанців у битві біля Монтіхо (нині — Іспанія) і перебував з Іспанією у стані війни до своєї смерті в 1656 році, за два роки до якої повернув португальські володіння у Бразилії та Цейлоні, захоплені голландцями. Загалом конфронтація з Філіпом III, який після поразки у Тридцятилітній війні намагався дипломатичними заходами ізолювати Португалію, тривала 28 років — після підписання 31 березня 1667 року сином Жуана Афонсу VI десятилітнього оборонного договору з Францією іспанські Габсбурги 13 лютого 1668 році вимушено визнали нову правлячу династію Португалії.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Тордесільяський договір, 1493
• Шлях до Індії Васко да Гама, 1498
• Габсбурзька Іспанія, 1516
• Реставрація португальської монархії, 1668
• Лісабонський землетрус, 1755