Конституції США була прийнята 17 вересня 1787 року під час спеціально скликаної Конвенції у Філадельфії і була ратифікована в усіх тринадцяти штатах країни. Відсутність у ній статей, які гарантують громадянські права, досить швидко стала однією з основних тем політичних розбіжностей. Від президента, уряду і конгресу суспільство очікувало обіцяного ще Конституційним конвентом правового документу, який гарантував би громадянам країни їх права і свободи.
Протягом двох років після прийняття конституції Конгрес збирав пропозиції від штатів. Основні з них знайшли відображення в підготованих 8 червня 1789 року представником Вірджинії Джеймсом Медісоном 9 нових статтях конституції, що містили 20 доповнень до основного закону країни. Відмовившись приймати їх у вигляді нових статей конституції, Палата представників прийняла 17 доповнень до неї у вигляді окремих поправок і направила їх на розгляд Сенату, який вніс 26 власних змін, скоротив їх кількість до 12 поправок, що містили гарантії прав на свободу віросповідання, слова і друку, свободу зборів, прав на зберігання і носіння зброї, на недоторканість особистості і житла, на справедливе правосуддя.
25 вересня Конгрес США першого скликання остаточно схвалив дванадцять поправок до конституції і направив їх у штати для ратифікації. Відомі як «Білль про права», поправки ставили за мету захистити права громадян країни, а також закріпити за штатами повноваження на вирішення всіх правових питань, не делегованих федеральному уряду. В основу «Білля» було покладено англійський «Білль про права» 1689 року, а також Декларацію прав штату Вірджинія, проголошену в 1787 році.
15 грудня 1791 року Вірджинія стала десятим із чотирнадцяти штатів, в котрому були ратифіковані 10 із 12 поправок, що склало необхідні дві третини для набуття «Біллем про права» чинності по всій території США.
Дві незатверджені поправки стосувались пропорційної системи представництва в органах влади і регуляції питання фінансової підтримки виборчих кампаній кандидатів до конгресу. Перша з них так ніколи й не була прийнята, формально залишаючись у стані розгляду й по сьогодні, а інша — про заборону змінювати зарплату сенаторів і представників до їх переобрання — була прийнята через понад два століття, 5 травня 1992 року, і стала 27-ю поправкою до конституції країни.
11 січня 1944 року президент Франклін Рузвельт, виступаючи зі щорічним зверненням до Конгресу США, запропонував прийняти другий «Білль про права», вважаючи, що політичних і громадянських прав, гарантованих конституцією і першим «Біллем», «виявилося недостатньо для забезпечення рівності у прагненні до щастя». Запропонований ним «економічний білль про права», що передбачав право на працю, прожитковий мінімум, достатній для базових потреб, як-то їжа, одяг і відпочинок, право фермерів на справедливий дохід, свободу від недобросовісної конкуренції і захист від монополій, право на житло, медичну допомогу, соціальне забезпечення і освіту, був реалізований у вигляді численних законів і програм, прийнятих вже у повоєнний час, особливо активно за президентства Ліндона Джонсона.
Коментарі
Дивіться також
• Велика хартія вольностей, 1215
• Декларація незалежності США, 1776
• Декларація прав людини і громадянина, 1789
• Кодекс Наполеона, 1804
• Скасування рабства у США, 1865
• Загальна декларація прав людини, 1948