Карл XII, старший син Ульріки Елеонори Данської і короля Карла XI з Пфальц-Цвейбрюкенської (однієї з гілок німецького роду Віттельсбахів) династії, зійшов на престол 15-літнім у травні 1697 року. Йому у спадок дісталась реформована за два мирних десятиліття країна із сильною армією, що після Вестфальського миру була серед домінуючих політичних сил Європи. Спроба троїстого союзу Данії — Норвегії, Саксонії — Речі Посполитої і Росії у 1700 році зазіхнути на шведські володіння у Гольштейні, Лівонії та Інгрії дала початок Великій північній війні, у якій молодий шведський король попри свою недосвідченість отримав ряд гучних перемог.
До весни 1706 року Карл XII здолав усіх своїх супротивників, посадив на польський престол лояльного йому Станіслава Лещинського, й взимку 1708 року із 40-тисячною армією перейшов вкриту льодом Віслу, щоб завдати вирішальної поразки московському царю Петру I.
Розпочавши з переконливих перемог під Гродно і Могилевом, у вересні Карл XII зазнав першої невдачі на підступах до зведеного на фактично шведських землях Санкт-Петербурга, який не зміг захопити через брак важкої артилерії, а в жовтні шведський корпус генерала Адама Левенгаупта був розбитий біля села Лісна (нині Білорусь). Це завадило Карлу XII завершити воєнну кампанію до настання холодів і близькість зими та російська тактика випаленої землі змусила його відступити далі на південь. Але й на Україні через люті морози шведська армія зазнали великих людських втрат, скоротившись до 24 тисяч чоловік. Це стало вагомим чинником, що зумовив поразку Карла XII влітку 1709 року у Полтавській битві, в якій він втратив більшу частину війська й був змушений рятуватись втечею до Османської імперії, котрої дістався у супроводі лише 543 чоловік.
Невдалий російський похід мав для Карла XII далекосяжні й згубні наслідки — ініційована не без його участі Російсько-турецька війна стратегічних успіхів Швеції не принесла, а тим часом на польському престолі поновився лояльний Петру I саксонський курфюрст Август II Сильний, Московське царство в 1713 році окупувало Естляндію і Фінляндію, війну Швеції оголосили Пруссія, Ганновер і Велика Британія.
Ставши фінансовим і політичним тягарем для султанського двору, Карл XII був змушений залишити межі Османської імперії. Під іменем «капітан Пітер Фріск» й у супроводі лише двох чоловік за два тижні він верхи конем в першій декаді листопада 1714 року дістався Штральзунда в Шведській Померанії. У ніч проти 12 грудня Карл XII прибув у Сканію, повернувшись на батьківщину після п'яти років відсутності й заставши її у стані глибокої економічної кризи і реальної військової загрози столиці з боку Данії та Росії.
Поклавши питання внутрішньої політики та пошук дипломатичних шляхів для укладення сепаратного миру на колишнього радника голштинського уряду Георга фон Герца, Карл XII отаборився в Лунді на півдні Швеції, де зібрав нову армію. Його намірам у січні 1716 року розпочати наступ на Данію завадила негода, то ж у квітні він атакував Норвегію і захопив її столицю Крістіанію (нині — Осло). Спробам взяти фортецю Акершус і місто Фредрікшальд (нині — Галден) завадила відсутність потужної артилерії, й після поразки 8 липня у морській битві у фіорді Дюнекілен (біля Стрьомстада) Карл XII був змушений повернути свої війська до Швеції.
Наступні два роки пройшли у підготовці оборони на випадок вторгнення з боку Данії та Росії. Однак через розбіжності між Петром I і Фредріком IV їх спільна кампанія так і не почалась, й у жовтні 1718 року 40-тисячна шведська армія знову розпочала бойові дії в Норвегії, де вдруге взяла в облогу Фредрікшальд. Перебуваючи у траншеї в безпосередній близькості до міських стін, близько 10-ї вечора у неділю 11 грудня (30 листопада за шведським календарем) Карл XII був вбитий кулею (чи картеччю), що вразила його у ліву скроню й пробила голову навиліт. Його тіло було доставлене до міста Уддевалла, де шведського короля відспівали у місцевій церкві і 24 грудня забальзамували.
13 січня 1719 року тіло Карла XII було доставлене до Стокгольму й 9 березня (26 лютого за шведським календарем) було поховане у церкві Ріддаргольмен.
Незважаючи на те, що у момент загибелі Карл XII перебував в оточенні багатьох людей, обставини його смерті тривалий час залишались нез'ясованими, даючи підстави для численних припущень, включаючи вбивство з необережності втомленим шведським солдатом чи навмисним в результаті змови близького до короля отчення. Останки Карла XII тричі — в 1746, 1859 і 1917 роках — ексгумовувались для проведення експертиз, на підставі яких був зроблений висновок, що останній європейський монарх, який поліг на полі бою, був убитий пострілом зі стіни норвезької фортеці.
36-річний Карл XII ніколи не був одружений, не мав ні коханок, ні позашлюбних дітей, вважаючи це недоречним «доки не встановлено мир». Його спадкоємцем на престолі стала молодша сестра Ульріка Елеонора (повна тезка матері), проголошена королевою Швеції 16 грудня 1718 року. 11 березня (29 лютого за шведським стилем) 1720 року вона зреклась корони на користь свого чоловіка Фредеріка, ландграфа Гессен-Каселя, який правив до своєї смерті у 1751 році, не маючи, як говорили його сучасники, «жодного стосунку до тих змін, що переживала країна». Він також помер бездітним і новим шведським королем став Адольф Фредерік з Гольштейн-Готорпської династії (молодшої гілки Ольденбурзької династії), представник котрої Карл Петер Ульріх, відомий як Петро III, через 10 років зійшов і на російський престол.
Коментарі
Дивіться також
• «Шведський потоп», 1655
• Початок Великої Північної війни, 1700
• Битва під Нарвою, 1700
• Полтавська битва, 1709
• Помер гетьман Іван Мазепа, 1709
• Смерть Августа Сильного, 1733
• Таємнича загибель короля Баварії Людвіга II, 1886