Португальська експансія в Індію почалась в 1498 році, коли кораблі Васко да Гама досягли міста Калікут на західному узбережжі Індостану. Через два роки його успіх повторив Педру Альваріш Кабрал, який уклав торгові угоди з правителями Калікута, Кочі та Каннура. Після невдалої спроби в 1502 році «адмірала морів Аравії, Персії, Індії та всього Сходу» Васко да Гама захопити Калікут на підкорення Індії відправився адмірал Афонсу де Албукеркі, якому попри великий бойовий досвід також не вдалось здолати калікутського заморіна (правителя). Однак він зумів захистити раджу Кочі і отримав дозвіл збудувати на околиці міста форт Еммануель, перше європейське поселення на узбережжі Індійського океану.
Після повернення до Португалії Албукеркі за доручення короля Мануела I розробив план встановлення монополії на торгівлю з портів Індійського океану. Для його реалізації весною 1505 року відпливла флотилія з 22 судна (14 карак і 6 равел) на чолі із Франсішку Алмейдою, який першим отимав спеціально запроваджений титул віце-короля Індії. Він напав на африканські центри арабської торгівлі Занзібар (нині — Танзанія) та Момбаса (нині — Кенія), а в місті Кілва (нині — Танзанія) збудував португальський форт. Перебравшись в Кочі, де він розмістив свою резиденцію, Алмейда уклав торговий союз із Малаккським султанатом, заснував факторії на відкритому його сином Лоуренсу острові Цейлон, а у березні 1506 року отримав переконливу перемогу в морській битві біля Каннура, розбивши флот антипортугальської коаліції Калікута, Османської імперії та Гуджаратського султанату.
У цей же час на Схід відпливла 8-а португальска армада під командуванням Трістана да Кунья. Йому вдалось захопити острів Сокотра на південь від Аравії, на узбережжі котрого було збудоване фортифікаціне укріплення для контролю торгових шляхів з Червоного моря. 6 квітня 1506 року з Лісабону відправився ще один флот на чолі вже з самим Афонсу де Албукеркі, який розорив арабські міста на узбережжі Східної Африки і збудував на Сокотрі повноцінну фортецю, яка стала базою для подальших бойових дій.
У 1507 році Албукеркі захопив арабську торгову державу Ормуз в однойменній протоці біля входу в Перську затоку, міста Хаур-Факкан (нині — в еміраті Шарджа) та Мускат (нині — столиця султанату Оман), що дало Португалії повний контроль над невільничим ринком африканського узбережжя і морським торговельними шляхами з Індії до Єгипту та Близького Сходу. Перемога Франсішку Алмейди 3 лютого 1509 року в битві біля міста Діу над об'єднаним флотом єгипетських мамелюків, калікутського заморіна і гуджаратського султана дала можливість португальцям остаточно взяти під контроль всі найголовніші торгові шляхи ісламського Сходу.
Діставшись Кочі, 4 листопада 1509 року Албукеркі змінив відкликаного на батьківщину Алмейду на посту віце-короля Індії. Прийнявши рішення створити повноцінний плацдарм для підкорення усього її узбережжя, він дочекався прибуття з Португалії флоту з 15 суден та тритисячного війська, і 4 березня 1510 року розпочав штурм Гоа, міста на південь від Калікута, що контролювалось мусульманським султанатом Біджапура. Погано захищене, воно було швидко захоплене чисельнішими силами португальців, а після обіцянки надання місцевим громадам релігійної свободи і зниження податків в обмін на підтримку у протистоянні з мусульманами Албукеркі практично без опору окупував околиці Гоа.
Проте з настанням сезону дощів у португальців погіршилась ситуація з продовольством, серед них стали ширитись смертельні хвороби і коли в кінці травня до Гоа підступила 40-тисячна армія Мухаммада Аділ-шаха, Албукеркі був змушений залишити місто і шукати прихисток в гирлі ріки Мандаві.
Через мусонні шторми португальска армада змогла вийти у відкрите море лише в середині серпня. Біля прибережного острова Анджедіва Албукеркі дочекався підмоги чотирма суднами, що прибули з Малакки, та ескадри з 12 суден з Сокотри, і силами 34 кораблів і 1680 чоловік 25 листопада розпочав другий штурм Гоа. Його підтримували місцеві корсари, а також правителі міст Кочі та Гонавар, які надали португальцям 60 легких галер і сушею відправили до Гоа близько 20 тисяч вояків. Незважаючи на те, що місто захищав гарнізон з майже 10 тисяч перських і турецьких найманців, потужний артилерійський обстріл і необачно залишена відкритою міська брама дали змогу того ж дня португальцям увійти в Гоа, в боях за яке загинуло близько 50 португальців, 800 турків та персів і 6 тисяч місцевих жителів.
Відбудувавши фортифікаційні споруди і створивши річковий патруль з 6 кораблів для захисту міста, 1 грудня 1510 року Албукеркі розпочав захоплення околиць Гоа, які до 10 грудня були взяті під контроль силами 400 португальських солдатів і близько 5 тисяч мобілізованих місцевих індусів.
Незважаючи на те, що захоплення Гоа було здійснено без королівської санкції, рада португальського дворянства схвалила дії Албукеркі, який перетворив місто на столицю Португальської Індії. Тут розпочалось активне цивільне будівництво, був заснований власний монетний двір, розширений і зміцнений порт, через який силою погроз і торгових пільг Албукеркі домігся від правителів сусідніх регіонів ведення торгівлі з Персією, перш за все кіньми і прянощами.
Для повної монополії у торгівлі в Індійському океані португальцям бракувало лише контролю на Островами прянощів в Молуккській протоці, які були захоплені Албукеркі 15 серпня 1511 року. Це стало початком європейської експансії в Індокитай, Індонезійські острови та Китай, куди в 1520 році прибули перші європейські посли, і творення Португальської колоніальної імперії, яка на піку своєї могутності володіла гігантськими територіями в Азії, Африці та Південній Америці.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Тордесільяський договір, 1493
• Відкриття морського шляху до Індії, 1498
• Битва біля Діу, 1509