Війни європейських монархій проти Першої Французької республіки привели до краху Священної Римської імперії і ослаблення її союзниці Іспанії, однієї з найбільших колоніальних держав світу. Окупована у 1808 році, вона втратила контроль у своїх заморських володіннях і протягом 1810-1820-х років незалежність від Іспанії проголосили Чилі, Венесуела, Аргентина, Колумбія і Мексика.
У 1865 році після кількох десятиріч війни незалежність отримала Домініканська республіка, що викликало великий резонанс на Кубі і в 1868 році почалась перша з трьох війн за її незалежність. Зумівши утримати колонію, Іспанія тим не менш була змушена відминити рабство, лібералізувати економіку і відкрити ринки, чим скористались США, які ще перед Громадянською війною безуспішно намагались купити Кубу в Іспанії. За рахунок значних інвестицій в цукрову, тютюнову і гірничо-добувну промисловість в кінці XIX століття Куба стала економічно залежною від США, що привело до торгової війни між США і Іспанією, в результаті якої на Кубі і в Пуерто-Ріко почалась глибока економічна криза.
Спроба Іспанії взяти під контроль економіку Куби адміністративними методами привела до початку антиколоніального повстання, котре підтримали США, в яких завдяки активній кампанії в пресі набула великого поширення ідея безпосередньої участі в бойових діях на Кубі. У січні 1898 року США направили в Гавану лінкор «Мен» "для захисту американських громадян і інтересів", який за невідомих обставин був підірваний 15 лютого і дав привід Конгресу США вимагати від Мадриду виведення з острова іспанських військ.
У відповідь Іспанія розірвала із США дипломатичні стосунки і 23 квітня 1898 року оголосила їм війну. Бойові дії почались 1 травня на Філіппінах, де досить швидко був розгромлений іспанський флот і 12 червня 1898 року підтримані США місцеві повстанці проголосили незалежність. Через тиждень американці зайняли острів Гуам, 25 червня — Пуерто-Ріко і 3 липня, після розгрому іспанського флоту на Кубі, — місто Сантьго та затоку Гуантанамо.
Іспанія була змушена просити про перемир'я і 12 серпня бойові дії офіційно припинились, а 10 грудня 1898 року в Парижі був підписаний мирний договір, за яким під юрисдикцію США перейшли Гуам, Філіппіни і Пуерто-Ріко. Вихід США на світову арену як колоніальної держави був підтриманий значною частиною населення країни, незважаючи на те, що самі США менш ніж за 150 років перед тим вели війну за незалежність із Великобританією. Поразка у війні поклала кінець іспанській колоніальній імперії і довершила процес деколонізації Латинської Америки. Не в змозі захищати решту своїх володінь, в 1899 році Іспанія продала Німеччині Північні Маріанські (без Гуаму) і Каролінські острови та архіпелаг Палау, які під час Першої Світової війни були захоплені Японією, а після Другої Світової — перейшли під контроль США.
Кубі, яка знаходилася під американською адміністрацією, було дозволено сформувати цивільний уряд і проголосити незалежність 20 травня 1902 року. Не визнавши незалежність Філіппін, у 1899 році почалась війна США із Першою Філіппінською республікою, яка завершилась її поразкою через три роки. В 1935 році Філіппіни отримали статус автономії, а незалежність — в 1946-у.
Коментарі
Дивіться також
• Війна за незалежність США, 1781
• Незалежність Венесуели, 1811
• Незалежність Аргентини, 1816
• Сімон Болівар — президент Колумбії, 1819
• Федеративна Республіка Центральної Америки, 1823
• Перша Філіппінська Республіка, 1898