Виходець із незнатної родини, Цицерон завдяки своїм ораторським здібностям зробив блискучу кар'єру — в 33 роки він був обраний в сенат, а через 10 років став консулом і розкрив змову знаті, яка намагалась збройним чином захопити владу в Римі. Це дало Цицерону можливість утвердитись в якості одного з найавторитетніших політиків Риму. Він зайняв нейтральну позицію при утворенні в 60 році до н. е. Гнеєм Помпем, Юлієм Цезарем і Марком Крассом Першого триумвірату, проте перейшов на бік Помпея коли він розпався зі смертю Красса, хоча і намагався всіляко примирити його з Цезарем.
Цезар переміг у громадянській війні і в 45 році був проголошений пожиттєвим диктатором, що викликало невдоволення серед політиків-республіканців, і Цицерон з радістю зустрів звістку про вбивство Цезаря в 44 році до н. е. Проте досить швидко владу в Римській республіці захопив його послідовник Марк Антоній, який, спираючись на підтримку військ, заволодів державною скарбницею, архівом Цезаря і проголосив себе виконавцем його волі. Проте свої претензії на спадщину вбитого диктатора заявив і 18-річний Гай Октавіан Фірін, внучатий племінник Цезаря, який таємно був ним усиновлений і призначений спадкоємцем. Взявши собі ім'я свого прийомного батька (і приховуючи родове, проте незнатне, Октавіан), він розпочав закулісну боротьбу проти Антонія, сподіваючсиь на підтримку Марка Тулія Цицерона, лідера сенату і активного поборника Республіки.
Для впевненого у своїй перемозі Цицерона виявилося повною несподіванкою, коли 11 листопада 43 року до н.е. Октавіан, Марк Антоній і його соратник Марк Емілій Лепід, щоб запобігти черговій громадянській війні і знищити вбивць Цезаря, котрі втекли з Риму, уклали в Болоньї Другий тріумвірат. Їх війська попри заборону зайняли Рим і сенат був змушений наділити тріувирів надзвичайними повноваженнями «для виконання державних справ» і розправи з ворогами Республіки. Повернувшись у Рим, Марк Антоній домігся включення Цицерона, його брата, сина і племінника у списки «ворогів народу», які підлягали позасудовому знищенню з конфіскацією їх власності і майна.
Цицерон дізнався про це коли знаходився у маєтку свого брата недалеко від Риму. Він вирішив тікати в Македонію до Брута, але надіслані за ним вбивці досить швидко наздогнали його біля містечка Формія — побачивши переслідувачів, Цицерон наказав рабам, що несли його паланкін, зупинитись і підставив голову під меч. Він був убитий 7 грудня 43 року до н. е. ударом меча в живіт, після чого за наказом Марка Антонія, відрубані голова і рука Цицерона, «які творили філіпіки», були доставлені в Рим і прибиті до ораторської трибуни Форуму для загального огляду, звідки Цицерон часто звертався до римлян.
По собі Марк Тулій Цицерон залишив близько 800 листів, понад 100 праць з ораторського мистецтва, філософії і поетичних творів, більшість яких збереглись до наших днів. Завдяки його видатним ораторським здібностям латинь стала повноправним засобом висловлення складних ідей і ще за життя Цицерона він був одним із законодавців стилю в латиномовної прозі, а його мова нині вважається нормою класичної латини.
Єдиним, кому з родини Цицерона вдалось вижити у громадянській війні, був його син Марк Тулій Цицерон-молодший — він врятувався втечею до Греції, пізніше був помилуваний Октавіаном Августом і за його підтримки в 30 році до н. е. став консулом. Саме його Октавіан послав у Рим із звісткою про перемогу у битві при Акциумі, в якій було розбито заклятого ворога сім'ї Цицерона Марка Антонія.
Коментарі
Дивіться також
• Загибель Марка Ліцинія Красса, 53 до н. е.
• Юлій Цезар — пожитттєвий диктатор, 44 до н. е.
• Убивство Юлія Цезаря, 44 до н. е.
• Смерть Клеопатри, 30 до н. е.
• Октавіан Август — перший імператор Риму, 27 до н. е.