Підготовка до великих чисток в середовищі парії більшовиків почалась задовго до вбивства Сергія Кірова, яке було використане як привід для початку масових репресій щодо опозиції, — 10 липня 1934 року був створений союзний Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС) на чолі із Комісаром держбезпеки 1-го рангу Генріхом Ягодою, до складу якого увійшли НКВС РРФСР і Об'єднане державне політичне управління (ОДПУ) СРСР, а 5 листопада — Особлива нарада при НКВС, позасудовий орган, який мав повноваження розглядати кримінальні справи за звинуваченнями в суспільно небезпечних злочинах і виносити вироки за результатами розслідування.
Дізнавшись про загибель Кірова 1 грудня, Йосиф Сталін в колі найближчих соратників, навіть не чекаючи початку розслідування, звинуватив у замаху т. зв. «зінов'євську опозицію» і того ж дня власноруч підготував постанову уряду щодо слідства у справах терористичних організацій, яке мало проводитись за спрощеною процедурою, зокрема, дозволялось заслуховувати справи без присутності обвинуваченого, без участі обвинувачення та захисту, заборонялись касаційні оскарження, а виконання вищої міри покарання мало здійснюватись негайно після винесення вироку.
В ніч на 2 грудня Сталін прибув у Ленінград у супроводі Голови Ради Народних Комісарів СРСР В'ячеслава Молотова, наркома оборони Климента Ворошилова, секретаря ЦК ВКПБ(б) Андрія Жданова, який через кілька днів став наступником Кірова на посту голови обкому партії, генерального прокурора СРСР Андрія Вишинського, голови Контрольної партійної комісії при ЦК ВКП(б) Миколи Єжова, Генріха Ягоди та його заступника Якова Агранова і особисто допитав вбивцю Кірова Леоніда Ніколаєва, вислухав прибиральницю одного із районних відділів НКВС Волкову, яка, за її словами, разом з Ніколаєвим ходила в німецьке посольство, де той отримав 25 тисяч рублів, і наказав заарештувати п'ятьох чекістів, які втратили пильність і не дослухались до "сигналів" від простих трудящих.
Після повернення до Москви Сталін віддав наказ оприлюднити, підготовану ним 1 грудня постанову «Про внесення змін у діючі кримінально-процесуальні кодекси союзних республік», яка не обговорювалася ні на Політбюро ЦК ВКП(б), ні урядом і навіть не була підписана головою уряду Михайлом Калініним.
5 грудня 1934 року вона була надрукована в центральному органі партії більшовиків газеті «Правда» і разом із «Закритим листом ЦК ВКП(б). Уроки подій, пов’язаних із злодійським вбивством товариша Кірова», надісланим 18 січня 1935 року у всі партійні організації СРСР, дала старт масовим репресіям, названим у народі «Кіровським потоком», — розпочавшись як переслідування «контрреволюційної діяльності антирадянської групи Зінов'єва-Каменєва», справа Кірова переросла у чистку компартійного апарату, переслідування різноманітних «антипартійних угрупувань», які вперше кваліфікувались як терористи і вороги народу, що підлягали безжальному знищенню.
Для прискорення судочинства 27 травня 1935 року наказом НКВС СРСР у республіках, краях й областях були організовані т. зв. «трійки» з числа представників НКВС, регіонального партійного керівництва і прокуратури, які виносили позасудові рішення. Чистка ВКП(б) тривала до кінця 1936 року і торкнулась 36% з майже 2 мільйонів її членів, половина з яких була виключена з партії, а решта була розстріляна або засуджена на різні терміни ув'язнення: єдиним вцілілим членом Політбюро 1917 року залишився лише сам Сталін (Лев Троцький був висланий з країни у 1929 році), з його постреволюційного складу із семи чоловік залишились живими лише двоє, а із 1966 делегатів XVII «З'їзду переможців» ВКП(б), що відбувся в 1934 році, 1108 було арештовано й більшість із них розстріляні.
Жертвою розв'язаного терору став і головний виконавець волі Сталіна Генеральний комісар держбезпеки СРСР Генріх Ягода — 4 квітня 1937 року він був заарештований за звинуваченням в участі в «правотроцькістському блоці» і через рік розстріляний. Призначений замість нього наркомом внутрішніх справ Микола Єжов очолив наступний етап загальнодержавного терору, який торкнувся всіх верств населення і жертвою якого стало майже 2,5 мільйони чоловік.
Коментарі
Дивіться також
• Початок роботи Соловецького концтабору, 1923
• Голодомор в Україні, 1932
• З'їзд «розстріляних переможців», 1934
• Убивство Сергія Кірова, 1934
• Справа «Об'єднання українських націоналістів», 1934
• Початок Великого терору, 1937
• Депортація кримських татар, 1944
• Беріївська амністія, 1953