На кінець 2007 року Україна перебувала в стані політичної кризи: за підсумками вересневих дострокових виборів, які запобігли узурпації влади з боку Партії регіонів, ні «біло-синій», ні «помаранчевий» табори не отримали значимої переваги, щоб створити стабільну правлячу коаліцію. При цьому «регіонали» всіляко затягували початок роботи новообраного парламенту та намагалися ускладнити переговори щодо формування правлячої коаліції. Це, зокрема, давало можливість і далі працювати уряду прем'єр-міністра Віктора Януковича, який мав виконувати обов'язки до призначення нового Кабінету міністрів.
За цих обставин президент Віктор Ющенко виступив із заявою, що «істинну політичну стабільність ми можемо отримати від порозуміння трьох ключових політичних гравців: Партії регіонів, БЮТ і «Нашої України», тим самим, фактично закликавши створити «широку коаліцію». Регіонали цю ініціативу сприйняли позитивно, але БЮТ та блок «Наша Україна — Народна самооборона» (НУНС) — негативно, і 15 жовтня Юлія Тимошенко та лідер НУНС Вячеслав Кириленко парафували угоду про створення «Демократичної коаліції», до якої формально увійшло 228 депутатів.
Після двох днів напружених переговорів з таким переформатуванням парламенту погодився і Ющенко, натомість декілька впливових нунсівців категорично виступили проти, зокрема екс-спікер та секретар РНБОУ Іван Плющ, хоча йому і пропонували крісло спікера Верховної Ради. 29 листопада «Демократична коаліція» була офіційно сформована чисельністю 227 депутатів.
У рамках коаліційних домовленостей блок НУНС отримав посаду спікера, на яку запропонував кандидатуру 33-річного Арсенія Яценюка. Його політична кар'єра пішла вгору з вересня 2005 року, коли він був призначений міністром економіки в уряді Юрія Єханурова, а у вересні 2006-го — заступником голови Секретаріату Президента. З березня 2007 року Яценюк обіймав крісло міністра закордонних справ в уряді Віктора Януковича і дізнався про пропозицію стати Головою Верховної Ради, перебуваючи в Іспанії, після дзвінка Віктора Ющенка.
Обрання Голови Верховної Ради відбулось 4 грудня 2007 року таємним голосуванням бюлетенями. Регіонали заявили про його недемократичніть, посилаючись на тиск керівництва фракції БЮТ, яке знаходилося біля кабінок для голосування і контролювало бюлетені своїх депутатів, і 9 з 20 членів лічильної комісії, які представляли «біло-синій» табір, підписали заяву щодо необхідності проведення переголосування. Відповідно, фракції Партії регіонів та її союзниці Компартії України в знак протесту залишили зал засідань парламенту безпосередньо перед оголошенням, що 227 голосами Арсеній Яценюк обраний спікером. Його привітали Тимошенко та Кириленко, однак Ющенко через демарш ПР та КПУ вирішив не відвідувати Раду, і замість нього Яценюка вітав глава Секретаріату Президента Віктор Балога.
У своїй першій промові на посаді голови парламенту Арсеній Яценюк запевнив, що налаштований на конструктивні відносини з опозицією і висунув ініціативу віддати їй декілька посад у керівництві Верховної Ради. У той же день він подав на розгляд президенту кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра від «Демократичної коаліції», яка вдруге зайняла її 18 грудня.
Спікерство Яценюка виявилось важким через нестійкість «Демократичної коаліції». Крім того, вже у січні виникла парламентська криза, яка ледь не привела до розпуску Верховної Ради, через так званий «лист трьох» — звернення 15 січня 2008 року за підписом президента В. Ющенка, прем'єрки Ю. Тимошенко та спікера А. Яценюка про готовність України приєднатися до Плану дій щодо набуття членства в НАТО.
Яценюк подав у відставку менше, ніж за рік — у вересні 2008 року у зв'язку із розпадом «Демократичної коаліції», який був обумовлений небажанням БЮТ та Юлії Тимошенко публічно засудити агресію Росії проти Грузії та спільним голосуванням фракцій БЮТ і Партії регіонів щодо зменшення повноважень Президента. 8 жовтня Віктор Ющенко видав указ про розпуск парламенту, однак БЮТ і Партія регіонів з цим не погодилися.
Через розгортання політичної кризи таємне голосування про відставку Арсенія Яценюка відбулося лише 11 листопада, але було провалене. Після зміни форми голосування на відкрите наступного дня він був звільнений з посади 233 голосами, при цьому 10 голосів дала фракція НУНС і БЮТ.
Коментарі
Дивіться також
• Помаранчева революція, 2004
• Інавгурація Віктора Ющенка, 2005
• Другий уряд Юлії Тимошенко, 2007
• Віктор Янукович — Президент України, 2010
• Олександр Турчинов — голова Верховної Ради, 2014
• Арсеній Яценюк — прем'єр-міністр України, 2014