Третій син імператриці Марії Терезії і Франца I, Петер Леопольд Йосип Антон Йоахім Пій Готтард з династії Габсбургів-Лотарінгських, народився у 1747 році у Відні. З дитинства його готували до сану священника, проте по смерті свого старшого брата Карла, в 1761 році Петер Леопольд успадкував Велике князівство Тоскану, престол якого він посів по смерті батька 18 серпня 1765 року. Одружений рік перед тим із Марією Луїзою Іспанською, 18-річний Петер Леопольд переїхав у Флоренцію у супроводі численних радників своєї матері і лише через три роки почав правити самостійно.
Вихований в дусі освіченого абсолютизму, Петер Леопольд, на італійський манер — П'єтро Леопольдо, активно зайнявся реформами, прагнучи модернізувати державу, яка занепала в останні роки правління династії Медичі, шляхом зняття економічних обмежень та розширення свободи особистості — в Тоскані були знижені податки, запроваджена система громадських робіт, засновані установи для реабілітації малолітніх злочинців, введено доступне для широкого загалу щеплення від віспи.
Поважаючи громадянські права жителів Тоскани, в 1774 році першим у Європі був прийнятий закон, що запроваджував медичні заклади для божевільних і забороняв їх катування та фізичне покарання, а 30 листопада 1786 року набув чинності новий кримінальний кодекс, в якому вперше в сучасній історії була заборонена смертна кара (в Тоскані вона не здійснювалась з 1769 року) і тортури ув'язнених.
Робота над новою конституцією, в основу якої було покладено прагнення досягти гармонії між виконавчою і законодавчою владами за зразком Білля про права Вірджинії, не була завершена — в 1790 році, по смерті свого бездітного брата Йосипа II, Петер Леопольд був змушений переїхати у Відень і прийняти корону імператора Священної Римської імперії. Йому довелось докласти багато зусиль для подолання станового, національного та клерикального невдоволення, викликаних реформами брата, — зокрема було відмінено закон про ліквідацію панщини, придушені повстання в Угорщині та Бельгії і розпочата підготовка до війни з революційною Францією, під час якої Леопольд II несподівано помер 1 березня 1792 року.
Коментарі
Дивіться також
• Велика хартія вольностей, 1215
• Декларація прав людини і громадянина, 1789
• Білль про права, 1791
• Жіноче виборче право, 1907
• Остання страта на гільйотині, 1977