23-річна Марія Терезія, старша дочка імператора Священної Римської імперії Карла VI Габсбурга і Єлизавети Христини Брауншвейг-Вольфенбюттельської, зійшла на престол 20 жовтня 1740 року по смерті батька, який залишив у спадщину майже збанкрутілу Австрію, котра тривалий час вела війну за польську спадщину Августа II і з Османською імперією. Не маючи якихось здібностей ні до військової ні до державної служби, чоловік Марії Терезії герцог Лотарингії Франц Стефан не став співправителем Священної Римської імперії.
Невдовзі свої претензії на австрійські землі заявили не лише баварський курфюст Карл Альбрехт, якого підтримали король польський Август III і сардинський Карл Еммануіл III, а також гаранти «Прагматичної санкції» король іспанський Філіп V і прусський Фрідріх II Великий. 16 грудня 1740 року прусські війська увійшли в Сілезію, що стало початком восьмирічної Війни за австрійську спадщину, яка закінчилась підписанням Аахенського миру, за яким Габсбурги зберегли більшу частину своїх володінь (крім Сілезії та частини італійських територій), при визнанні усіма державами монарших прав Марії Терезії і «Прагматичної санкції».
Конфлікт з Пруссією спонукав Австрію звернутись за підтримкою до свого старого ворога — Франції, — з якою навесні 1756 року був підписаний оборонний союз, що, однак, не запобігло Семилітній війні, в якій Австрія, хоч і зберегла територіальні володіння, зазнала найбільших людських втрат — 400 тисяч солдат і біля півмільйона мирних жителів.
Будучи від природи енергійною і практичною людиною, Марія Терезія зуміла оточити себе здібними людьми, які втілили ряд реформ в дусі освіченого абсолютизму, — була централізована суддівська влада, запроваджені цивільний і кримінальний кодекси, замінена наймана армія рекрутською, уніфікована система податків для всіх верств суспільства, обмежена панщина, запроваджена початкова шкільна освіта. Завдяки цьому Австрія до 1780 року стала потужною європейською країною, а сорокарічне правління Марії Терезії стало "золотим століттям" австрійської історії.
Марія Терезія захворіла 24 листопада 1780 року, проте простуда дала ускладнення і вона померла 29 листопада 1780 року у віці 63-х років. Марія Терезія була похована у імператорської склепі у Відні, поряд із чоловіком, який помер 15 років перед тим. По її смерті династія Габсбургів перестала самостійно існувати і продовжилась у династії Габсбургів-Лотарінгських. Із 16 дітей Марії Терезії двоє стали в майбутньому імператорами — Йосиф II (співправитель Марії Терезії з 1765 року) і Леопольд II, а молодша дочка, Марія Антонія, — королевою Франції, відомою під іменем Марія Антуанетта. Її шлюб у 1770 році із майбутнім королем Людовиком XVI став останнім і найграндіознішим союзом між династіями Бурбонів і Габсбургів.
Отримавши в управління державу на межі краху, Марія Терезія залишила по собі оновлену імперію, яка визначала життя Європи у XIX столітті і забезпечила існування Австрії й без підтримки Священної Римської імперії. Завоювання Королівства Галичини і Володимерії зробило Австрію багатонаціональною державою, що в кінцевому підсумку призвело до її розпаду.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Династія Габсбургів, 1273
• Єлизаветинська епоха, 1559
• Смерть Катерини Медічі, 1589
• Смерть Людовика XIV, 1715
• Імператриця Марія Терезія, 1740
• Війна за австрійську спадщину, 1740
• Семилітня війна, 1756
• Кінець Священної Римської імперії, 1806
• Вікторіанська епоха, 1837