28 листопада 2000 року лідер фракції Соціалістичної партії Олександр Мороз у стінах Верховної Ради оприлюднив аудіозаписи розмов президента Кучми з високопоставленими урядовими чиновниками, які дали підстави звинуватити його у причетності до зникнення журналіста Георгія Гонгадзе два місяці перед тим. Викликаний цим скандал і подальші публікації аудіозаписів привели до масових акцій антипрезидентських протестів і політичної ізоляції Леоніда Кучми на міжнародному рівні.
14515
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply
Після заборони діяльності Комуністичної партії України колишній завідувач аграрним відділом київського обкому КПУ і лідер провладної більшості у Верховній Раді Олександр Мороз став одним із ініціаторів створення Соціалістичної партії України, на чолі якої у 1994 році був знову обраний до парламену і став його головою. У 1994 і 1999 роках Мороз двічі програв президентські вибори Леоніду Кучмі і, втративши підтримку колишніх партнерів по коаліції через порушення досягнутих політичних угод, в 2000 році як депутат ВР 3-го скликання програв вибори на посаду Голови ВР і став керівником парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин.
Як принциповий опонент президента Кучми, схильного до авторитарних методів управління, 28 листопада 2000 року, в розпал політичного скандалу, пов'язаного із зникненням журналіста Георгія Гонгадзе, Олександр Мороз під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради України заявив, що володіє аудізоаписами розмов Кучми з високопоставленими урядовими чиновниками, які дають підстави вважати, що Президент причетний до зникнення журналіста. Того ж дня Мороз оприлюднив запис розмови, на якому фігурують Леонід Кучма, глава його адміністрації Володимир Литвин, міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та керівник СБУ Леонід Деркач, які обговорюють діяльність Гонгадзе, його можливе викрадення і ліквідацію, питання фальсифікації майбутніх виборів і протиправного впливу на суддів.
Олександр Мороз під час публічного оголошення записів майора Мельниченка у Верховній Раді, Київ, 28 листопада 2000 рокуОлександр Мороз під час публічного оголошення записів майора Мельниченка у Верховній Раді, Київ, 28 листопада 2000 року
За твердженням Олександра Мороза наявні в нього аудіозаписи були зроблені керівником оперативно-технічного підрозділу відділу охорони Президента України майором Миколою Мельниченком, який протягом двох років таємно вів записи розмов у кабінеті Кучми, і напередодні їх оприлюднення залишив Україну, і, як стало відомо пізніше, виїхав через Польщу до США, де в 2001 році отримав політичний притулок. Згодом ці та сотні інших фрагментів записів з кабінету Кучми були оприлюднені в інтернеті, ставши початком гучного скандалу — 15 грудня акції протесту з приводу зникнення Георгія Гонгадзе переросли у перманенту кампанію «Україна без Кучми», в якій брали участь 24 політичні партії та громадські організації.
Колишній керівник оперативно-технічного підрозділу відділу охорони Президента України майор Микола Мельниченко, Київ, 2005 рікКолишній керівник оперативно-технічного підрозділу відділу охорони Президента України майор Микола Мельниченко, Київ, 2005 рік
На фоні політичної кризи, що склалась в Україні, у лютому 2001 року у відставку був змушений подати Голова СБУ Леонід Деркач, а в березні — Міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, якого разом із Володимиром Литвином та Леонідом Кучмою Тимчасова слідча комісія ВР, очолювана Георгієм Омельченком, на підставі висновків експертизи, проведеної американською компанією «Бек Тек», що підтвердила аутентичнсть «плівок Мельниченка», 2 вересня2002 року назвала причетними до викрадення журналіста Георгія Гонгадзе і звернулась до Генерального прокурора Святослава Піскуна з вимогою порушити проти них кримінальну справу.
Після того, як в листопаді 2002 року з'явились записи Мельниченка про причетність Леоніда Кучми до передачі Іраку в обхід міжнародних санкцій станцій радіотехнічної розвідки «Кольчуга», до розслідування «касетного скандалу» стали залучені США — незважаючи на те, що ці звинуваченя у подальшому не знайшли підтвердження, Кучма був підданий міжнародному бойкоту з боку лідерів ведучих країн і був змушений скоротити зв'язки з Європейським Союзом й піти на зближення із Росією, президент якої Володимир Путін виказував йому всебічну підтримку.
У 2005 році за звинуваченням у причетності до вбивства Георгія Гонгадзе були затримані три колишніх співробітники Департаменту зовнішнього спостереження і кримінальної розвідки МВС і Юрій Кравченко був викликаний на допит до Генеральної прокуратури. Однак, напередодні, 2 березня 2005 року, він був знайдений убитим двома пострілами в голову, а в його домі була виявлена передсмертна записка, в якій він поклав вину за свою смерть на Леоніда Кучму. Попри це справа проти Кучми за підозрою у його причетності до вбивства й незаконних дій щодо Гонгадзе була порушена лише 21 березня2011 року і закрита через 9 місяців після того, як в ході її розслідування записи, зроблені Мельниченком, були відхилені в якості доказів.
Станом на 2016 рік до відповідальності не притягнений ні жоден із фігурантів «касетного скандалу», ні сам Олександр Мороз за наклеп чи Микола Мельниченко за фальсифікацію оприлюднених ним аудіозаписів.
