Влад III з роду Басарабів впереше зійшов на престол Валахії у жовтні 1448 року завдяки підтримці Османської імперії, де 5 років перебував в якості заручника. Проте через два місяці повалений ним двоюрідний брат Владислав II з династії Басарабів-Данешти, спираючись на війська трансільванського воєводи Яноша Гуньяді, повернув собі владу, і 17-літній Влад був змушений переховуватись спочатку в Молдавії, а потім в Угорщині. Після загибелі Гуньяді в серпні 1456 року, Влад III вже за підтримки угорців розбив війська Владислава II і 22 серпня 1456 року вдруге став господарем (князем) Валахії.
Стративши десятки, а може сотні людей, включаючи представників бояр, які брали участь у вбивстві його батька та старшого брата, Влад зміцнився у владі, в 1457 році спорядив війська на підтримку Стефана Великого у його претензіях на молдавський престол, а через три роки розбив Дана III, брата поваленого ним Владислава II, якого підтримував угорський король Матвій Корвін. Відчувши військову міць, Дракула відмовився платити данину туркам, неодноразово даючи їм відсіч, а навесні 1462 року розбив 100-тисячне військо на чолі з султаном Мехмедом II Завойовником, яке на 175 кораблях намагалось через гирло Дунаю захопити столицю Валахії місто Тирговиште.
Непокірність і самостійність валаського князя викликала невдоволення угорського короля, який категорично не бажав вступати у війну з Османською імперією, і у жовтні 1462 року, коли Влад Цепеш прибув до містечка Рукер поблизу Брашова (Трансільванія) для чергових переговорів з Матвієм Корвіном, він був звинувачений у таємній змові з турками і заарештований. Провівши 10 років у в'язниці у Вишеграді та 2 роки під домашнім арештом в Буді, змирившись зі своїм принизливим становищем, Влад Дракула був звільнений після неодноразових клопотань господаря Молдови Стефана Великого. Запевнивши короля у своїй васальній відданості, прийнявши католицизм і одружившись з двоюрідною сестрою короля Юстіною Сілагі, Цепеш як один з офіцерів угорської армії брав участь у походах проти турок в Сербію, Боснію та Молдову.
Наступого, 1476-го, року, коли в розпал турецько-молдовської війни молдовський ставленик на валаському престолі Басараб III Старий уклав союз з Османською імперією, визнавши васальну залежність, Влад Цепеш з відома Матвія Корвіна і за фінансової підтримки саксів (трансільванських німців) міст Брашова та Сібіу розпочав похід у Валахію. 8 листопада 18-тисячна армія угорських найманців і молдоваських загонів, наданих Стефаном Великим, захопила Тирговіште, 16-го — Бухарест, де 26 листопада Влад був проголошений князем.
Однак третє правління Цепеша виявилось нетривалим — у кінці грудня (або на початку січня 1477 року) він загинув недалеко від Бухареста у бою з військом Басараба Старого. За свідченнями Леонардо Ботти, міланського посланця у Буді, законсервована в меді голова Влада була відправлена до Константинополя, де за присутності султана Мехмеда II її спалили у вогнищі як знак торжества над Цепешем, а тіло (за однією з версій) за наказом Басараба Старого було поховано поблизу місця загибелі в монастирі, збудованому Дракулою в 1461 році в містечку Комана.
Основою майбутніх легенд про небувалу жорстокість Влада Дракули став анонімний збірник з 46 коротких розповідей про його звірства, опублікований у Німеччині в 1463 році. Як вважається, це було зроблено за наказом угорського короля Матвія Корвіна, який, зводячи наклепи на Влада III, намагався уникнути пояснень чому він не підтримав його рік перед тим у війні з Туреччниною, хоча отримав на це кошти від європейських держав, та наказав ув'язнити. По смерті Дракули цей документ неодноразово передруковувався у Німеччині і Московії ще протягом наступних 100 років з численними змінами та доповненнями про переслідування ним саксів, яких він обмежив у правах на користь власних купців і жорстоко карав за порушення валаських законів. Демонізації Дракули сприяло і те, що у румунській мові слово "драк" з часом набуло значення "диявол".
Натомість у румунських і болгарських джерелах XV століття Дракула зображується як герой, справжній лідер, який суворо, але справедливо боровся проти корумпованих та багатих бояр і завойовників-турків. Тим не менш, є незаперечні свідчення, як в іноземних, так і в румунських документах, у тому числі власноруч написаних Дракулою листах, про його надзвичайно жорстокі вбивства десятків тисяч людей (за даними ряду німецьких істориків кількість жертв Дракули сягає 80 000 чоловік).
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Влад Дракула — господар Валахії, 1456
• Помер Мехмед Завойовник, 1481
• Кривава графиня Елізабет Баторі, 1611
• Салемські відьми, 1692
• Карл Гогенцоллерн — перший король Румунії, 1881