На середину XVIII століття Річ Посполита втратила статус великої європейської держави, перетворившись на слабку країну, нездатну захистити власні кордони і вести самостійну політику. Ситуація для Польщі стала ще більш катастрофічною під час Семилітньої війни 1756-63 років, коли її територію фактично безконтрольно використовувала Росія для ведення бойових дій, що перетворило Річ Посполиту на васала Російської імперії.
У спробі ще більше посилити свій вплив у Польщі російська імператриця Катерина II зробила ставку на 32-річного дворянина Станіслава Августа Понятовського, з яким вона мала любовний зв'язок у 1755 році, коли той працював у Петербурзі спочатку в британському, а потім в саксонському посольстві. Із-за двірцевих інтриг у 1758 році Понятовський був змушений залишити Росію і наступні чотири роки тричі обирався до сейму, де активно відстоював проросійські інтереси.
Коли в 1762 році Катерина зійшла на російський престол, Понятовський отримав від неї запевнення, що в майбутньому пітримає його кандидатуру на виборах короля Польщі, проте відмовилась брати участь у змові родів Чарторийських і Понятовських, які планували скинути з престолу Августа III з династії Веттінів і запровадити в країні конституційну монархію, котра значно обмежила б повноваження польського дворянства. Невдачею завершився і намір Понятовського одружитись з Катериною II, коли при загадкових обставинах загинув її чоловік імператор Петро III.
Невдовзі після поразки у Семилітній війні Август III помер і Росія доклала чимало політичних та фінансових зусиль для підтримки кандидатури Понятовського на польський престол. 11 квітня 1764 року між Росією і Пруссією була досягнута домовленість про єдиного кандидата, а в травні, коли почав роботу елекційний сейм, під приводом підтримання правопорядку в республіці поблизу Варшави були розміщені російські війська чисельністю 7 тисяч чоловік. 7 вересня 1764 року під фактичним іноземним військовим тиском лише 5 584 виборці віддали свій голос за обрання Станіслава Августа Понятовського королем Польщі. 13 листопада він підписав угоду між королем і народом Pacta conventa, а 25 листопада 1764 року архієпископ Гнєзно і примас Польщі Владислав Любенський коронував Станіслава Понятовського у церкві Святого Іоанна у Варшаві.
У перші роки свого правління Понятовський почав формувати польську дипломатичну службу, спробував обмежити владу гетьманів і скарбників, запровадив лицарську відзнаку за вірну службу королю, що забезпечило йому певну підтримку серед дрібної шляхти. Успішні реформи Понятовського викликали незадоволення Катерини II, яка вбачала в них небезпеку втрати впливу на Польщу, і коли король вирішив змінити конституцію, прагнучи ліквідувати принцип одноголосного прийняття рішень, Росія під приводом боротьби за релігійну віротерпимість змусила в 1767 році внести в конституцію положення про рівність прав католиків й представників інших конфесій.
Це привело до громадянської війни, в яку втрутилась Туреччина, Росія, Австрія і Пруссія, і котра закінчилась окупацією Польщі й поділом її території 5 серпня 1772 року. Щоб надати законності своїм діям, союзники домоглися затвердження 22 вересня 1772 року поділу країни польським сеймом і королем Станіславом Понятовським, які відмовились від претензій на анексовані території. Проте це не зупинило занепад Речі Посполитої — на її захист не виступила жодна європейська держава, і у 1793 році відбувся Другий, а в 1795 році — Третій поділ, в результаті якого Польсько-литовська держава припинила своє існування.
На вимогу Катерини II Станіслав Понятовський був змушений зректися престолу і переїхав до Петербурга, де жив на виділену йому пенсію без права виїжджати за кордон і помер 12 лютого 1798 року від інсульту. Його було поховано у католицькій церкві, звідки останки в 1938 році були передані Другій Польській республіці й перепоховані на батьківщині у містечку Волочин. У 1990 році, через поганий стан поховання, останки Понятовського були перевезені з Волочина (тоді — Білоруська РСР) у Варшаву, де 14 лютого 1995 року були урочисто переховані в соборі Святого Іоанна.
Коментарі
Дивіться також
• Кревська унія, 1385
• Люблінська унія, 1569
• Міхал Вишневецький — король Польщі, 1669
• Смерть Августа Сильного, 1733
• Барська конфедерація, 1768
• Коліївщина, 1768
• Перший поділ Польщі, 1772
• Другий поділ Польщі, 1793
• Повстання Тадеуша Костюшка, 1794
• Друга Річ Посполита, 1918