Чарльз Дарвін, будучи під впливом робіт французького натураліста Жана-Батиста Ламарка, зібрав дані для своєї теорії під час п'ятилітньої експедиції до Галапагоських островів та Нової Зеландії, котру він здійснив на кораблі "Бігль" в 1830-х роках. Ідея еволюції органічних видів була сама по собі не нова. Серед інших її обстоював і дід Чарльза, відомий вчений Еразм Дарвін, і француз Ламарк, котрий ще на початку 19-го століття запропонував схему перетворення одноклітинного організму в людину. Однак, саме Дарвін запропонував наочні докази еволюційного процесу.
Свою теорію еволюції Дарвін сформулював у 1844 році, але не наважувався її опублікувати, оскільки тези, на котрих вона базувалась, різко протирічили біблейській теорії сотворіння світу. В 1858 році, коли Дарвін все ще тримав у таємниці своє відкриття, інший британський натураліст Альфред Рассел Уоллес незалежно від Дарвіна прийшов до аналогічних висновків і опублікував тези свого бачення еволюційного процесу. В липні 1858 року в Лондоні Дарвін і Уоллес прочитали спільну лекцію для науковців, і Дарвін взявся за написання книги "Походження видів шляхом природнього відбору..."
Опублікована 24 листопада 1859 року, вона була неоднозначно прийнята сучасниками. З одного боку, теорія Дарвіна поясювала багато загадкових до тих пір питань біології, з другого, — практично зразу була оголошена ортодоксальними християнами єрессю. Неоднозначність сприйняття теорії Дарвіна тільки посилилось після виходу в 1871 році його наступної книги — "Походження людини і статевий добір", в котрій автор виклав докази походження людини від мавпи.
На час смерті Дарвіна в 1882 році його теорія еволюції стала практично загальновизнаною. В знак пошани його наукових здобутків Дарвін був похований У Вестмінстері поруч з королями, королевами та іншими визначними особами британської історії.
Коментарі
Дивіться також
• «Тлумачення сновидінь» Зигмунда Фрейда, 1895
• «Мавп'ячий процес», 1925