Після завершення літніх Олімпійських ігор в Парижі 1900 року за пропозицією президента Міжнародного Олімпійського комітету (МОК) П'єра де Кубертена кандидатом на проведення наступних змагань стали Сполучені Штати Америки, де заявки подали міста Буффало, Нью-Йорк, Сент-Луїс, Філадельфія і Чикаго, останнє з яких і було затверджене 22 травня 1901 року. Проте згодом стало відомо, що організатори Всесвітньої виставки, присвяченої сотій річниці придбання у Франції Луїзіани, мають намір провести власні легкоатлетичні змагання, популярність яких могла затьмарити Олімпійські ігри, і 10 лютого 1903 року МОК переніс Ігри в Сент-Луїс.
Через прив'язку до Всесвітньої виставки, яка тривала півроку з травня по грудень і була подією світового масштабу, Олімпійські ігри відійшли на другий план і також розтягнулись у часі, що завадило взяти в них участь спортсменам багатьох країн з-поза меж Америки. Їх офіційне відкриття відбулось 1 липня 1904 року виступом директора Всесвітньої виставки і колишнього губернатора штату Міссурі Девіда Френсіса на центральній площі Сент-Луїса і того ж дня розпочались дводенні змагання зі спортивної гімнастики за участю 120 спорсменів із США, Німеччини та Швейцарії.
Найтитулованішим спорсменом став гімаст Антон Хейда, котрий виграв шість медалей і вперше в історії Олімпійських ігор став п'ятиразовим чемпіоном (крім того, він брав участь в бігу, штовханні ядра, стрибках у висоту і довжину). Завдяки своєму досягненню він опинився в центрі міжнародного конфлікту — етнічний чех за походженням, Хейда на момент завоювання свого першого "золота" в командному заліку 2 липня був громадянином Австро-Угорщини, що викликало претензії її Олімпійського Комітету, представленого у Сент-Луїсі лише одним атлетом. Проте вже 17 жовтня Хейда отримав громадянство США і у заключний день гімнастичних змагань 29 жовтня здобув ще 4 золотих і одну срібну нагороду.
Через інтенсивну міграцію до США в кінці XIX — на початку XX століття, претензії щодо громадянства учасників III Олімпійських ігор вже 2000-х роках заявили Італія (з приводу велосипедиста Франческо Біццоні), Норвегія (з приводу золотих медалістів борців Карла Еріксена та Бернгуффа Хансена), Австралія (з приводу плавця Френсіса Гейлі, що виграв золоту та срібну медалі), Німеччина (з приводу борця і володара срібної та трьох бронзових нагород Франка Куглера), Швейцарія (срібний медаліст у боротьбі Густав Тіфенталер) та Франція з приводу дворазового віце-переможця легкоатлета Альберта Корі, чия участь у команді США в забігу на 4 милі, з якою він завоював срібну медаль, змусила МОК у 2010 році перекласифікувати цю нагороду як приналежну змішаній команді.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Перші Олімпійські ігри сучасності, 1896
• Перші зимові Олімпійські ігри, 1924
• 50 дивних олімпійських видів спорту (інфографіка)
• XI Літні Олімпійські ігри в Берліні, 1936
• Бойкот Московської олімпіади, 1980