Перша Чеченська війна почалась після того, як підтримувана Росією опозиція до президента Ічкерії Джохара Дудаєва зазнала нищівної поразки під час захоплення міста Грозний 26 листопада 1994 року — 1 грудня російська авіація нанесла удар по військових аеродромах, знищивши всі військові чеченські літаки, а 11 грудня 1994 року президент Росії Борис Єльцин підписав указ про необхідність проведення військової операції в Чеченській республіці.
За планом передбачалось до 13 грудня захопити Грозний і за тиждень взяти під контроль всю територію Чечні. Проте російська армія зазнала перших втрат ще за межами Чеченської республіки, а бої розгорілися далеко від Грозного. Приступити ж до штурму чеченської столиці росіяни змогли лише в новорічну ніч 31 грудня. Тисячі мирних жителів загинули під час тижневої серії масованих авіабомбувань та ракетних і артилерійських обстрілів, що передували штурму Грозного і стали наймасштабнішими з часів бомбардування Дрездена в роки Другої світової війни.
Наступний штурм Грозного почався 7 січня 1995 року і тривав до 6 березня 1995 року, закінчився взяттям столиці Чечні. Внаслідок бойових дій в Грозному за оцінками російських правозахисників загинуло близько 35 000 мирних жителів (з них близько 5 000 дітей) та 10 тисяч російських солдат (офіційна число — 2 тисячі). За словами керівника оборони Грозного Аслана Масхадова за цей же період загинуло 12 тисяч російських вояків та 600 чеченських військовослужбовців.
Ще не досягнувши військових завдань щодо штурму Грозного, російські війська перейшли до наступного етапу військової операції — встановленню військового контролю над всією територією Чечні. З цією метою фронтова авіація проводила масовані бомбардування чеченських населених пунктів і сіл Інгушетії. Незважаючи на певні успіхи росіян у рівнинній Чечні, в горах, де бої велись з надзвичайною запеклістю, їм не вдалось успішно розвивати події на свою користь.
Під тиском Державної Думи та громадськості російське керівництво на чолі з Борисом Єльциним було змушене розглянути можливість ведення переговорів — продовження бойових дій в Чечні могло серйозно зашкодити престижу Росії на міжнародній арені і завадити лідерам провідних країн прибути в Москву на святкування 50-ти річчя перемоги над гітлерівською Німеччиною у Другій Світовій війні. У зв'язку з цим Єльцин підписав Указ щодо нормалізації обстановки в ЧР, яким оголосив мораторій на бойові дії в Чечні з 28 квітня по 11 травня 1995 року.
На початку літа військові дії продовжились. В середині червня, внаслідок атаки Шаміля Басаєва на Будьонівськ, і захоплення у серпні підрозділами Аслана Масхадова міст Грозний, Гудермес і Аргун, знову почались переговори між російським та чеченським керівництвом, під час яких була досягнута домовленість про продовження мораторію на бойові дії на невизначений термін, про обмін усіма полоненими, роззброєння збройних сил Чечні, виведення російських військ і проведення у Чечні вільних виборів.
31 серпня 1996 року у Хасав'юрті було укладено мирну угоду, за якою російські війська повністю повинні були бути виведені з Чеченської Республіки Ічкерії до 31 грудня 1996 року, про що відповідний указ був підписаний президент Росії Борисом Єльциним 23 листопада 1996 року. Положення про міждержавні стосунки між Чеченською республікою та Російською Федерацією згідно з Хасав'юртською угодою було відкладене до 31 грудня 2001 року.
Згідно з офіційними російськими даними російська армія втратила убитими та зниклими близько 5 500 вояків. За даними російського комітету солдатських матерів лише солдатів регулярних частин строкової служби (не рахуючи контрактників та частин спеціальних служб) загинуло 14 000 вояків. За чеченськими офіційними даними втрати російської амії склали до 80 тисяч убитими. Втрати чеченської армії за офіційними чеченськими даними склали близько 3 000 військовослужбовців (незалежні дослідження подають втрати чеченської армії від 2 500 до 4 000 убитими). Втрати серед мирного населення Чечні склали за різними оцінками до 120 000 убитими та 240 000 пораненими.
Коментарі
Дивіться також
• Перша Чеченська війна, 1994
• Друга Чеченська війна, 1999
• Теракт «Норд-Ост», 2002
• Бесланський теракт, 2004