Дипломований хімік, доктор природничих наук і колишня активістка марксистського Союзу вільної німецької молоді, 35-річна Ангела Меркель зайнялась політикою після падіння Берлінської стіни — в 1989 році вона вступила в партію «Демократичний прорив», яка завдяки участі у блоці партій «Альянс за Німеччину», створеному західнонімецьким Християнсько-демократичним союзом Німеччини (ХДС) для участі у виборах на території НДР, отримала квоту в уряді, і Меркель стала заступником прес-секретаря першого і останнього вільно обраного уряду НДР.
За протекцією Коля у грудні 1991 року Меркель стала заступником голови ХДС, а 16 жовтня 1994 року — міністром захисту оточуючого середовища. Після провальних для ХДС виборів в бундестаг 1998 року багаторічний лідер партії Гельмут Коль був відправлений у почесну відставку, а Меркель зайняла одну із ключових партійних посад — стала генеральним секретарем ХДС. На цей момент вона залишилась єдиним високопоставленим діячем східнонімецького ХДС, який не забруднив репутацію корупцією і зв'язками із таємною поліцією Штазі.
Це дало можливість Меркель зайняти переконливу і принципову позицію коли в кінці 1998 році стали відомі факти незаконного фінансування ХДС — Меркель виступила за позбавлення Гельмута Коля поста почесного голови ХДС, що привело до кризи в партії і відставки у 2000-у році її голови Вольфганга Шойбле. Як фактично найвищий функціонер ХДС, Меркель за місць провела ряд регіональних конференцій на тему подолання корупційних скандалів і 10 квітня 2000 року очолила партію.
Не маючи, проте, належної підтримки серед верхівки партії, у 2002 році Меркель зняла свою кандидатуру на пост канцлера на користь лідера союзної партії ХСС Едмунда Штойбера, який програв чергові федеральні вибори, натомість Меркель очолила фракцію ХДС/ХСС у бундестазі, а в 2005 році стала кандидатом на пост канцлера на позачергових виборах після відставки соціал-демократа Герхарда Шрьодера. В якості союзника ХДС обрала ліберальну Вільну демократичну партію (ВДП) і побудувала кампанію на критиці соціальних і економічних реформ соціал-демократів.
Отримавши на виборах 18 вересня 45% голосів, коаліція ХДС/ХСС і ВДП не змогла утворити більшість як і їх опоненти з коаліції соціал-демократів із "зеленими". Щоб вийти із ситуації, протягом п'яти тижнів проводились консультації з утворення «великої коаліції», до якої 12 листопада увійшли ХДС/ХСС, ВДП і соціал-демократи, і 22 листопада 2005 року 51-річна Ангела Меркель стала канцлером ФРН коли за неї проголосувало 397 із 611 депутатів бундестагу. Вона стала першою жінкою на цьому посту в Німеччині і одночасно наймолодшим канцлером в історії ФРН.
Незважаючи на відсутність харизми і прагнення виглядати як середньостатистичний німецький виборець, завдяки працездатності і амбіційності Меркель 8 разів за наступні 11 років ставала найвпливовішою жінкою світу за версією журналу «Forbes», ще двічі обиралась канцлером Німеччни і підняла авторитет пратії ХДС/ХСС до такого рівня, що 2013 році вона вперше з 1957 року отримала абсолютну більшість у парламенті. Незважаючи на це, Меркель і далі наполягла на створенні «великої коаліції» зі своїми опонентами, третю з яких було сформовано 17 грудня 2013 року.
Коментарі
Дивіться також
• Перша жінка — прем'єр-міністр Індії, 1966
• Віллі Брандт — канцлер ФРН, 1969
• Маргарет Тетчер — прем'єр-міністр Великобританії, 1979
• Ангела Меркель і Франсуа Олланд, 2015 (фото)