Перші антикомуністичні демонстрації з часів Празької весни, які були розігнані поліцією, відбулись у Чехословаччині 25 березня 1988 року в Братіславі, коли понад 5 тисяч чоловік всупереч забороні влади вийшли в центрі міста, і в Празі, коли в січні 1989 року пройшло кілька маніфестацій з нагоди 20-річчя самоспалення студента Яна Палаха, котрий 16 січня 1969 року таким чином висловив протест проти окупації Чехословаччини військами СРСР і країн Варшавського догоовру.
Увечері 16 листопада 1989 року в Братіславі почалась демонстрація студентів проти проекту закону про вищу освіту, яка наступного дня, 17 листопада, була підтримана студентами Праги — почавшись як акція, приурочена до 50-ї річниці з дня розправи нацистських окупантів над чеськими студентами, коли було розстріляно 9 з них і майже 1200 відправлено до концтаборів, вона поступово переросла у політичну маніфестацію і була жорстоко розігнана поліцією.
Наступного дня, після чуток про вбивство поліцією одного з маніфестантів, студенти практично всіх вузів Чехословаччини оголосили загальну забастовку, підтриману праціниками ряду промислових підприємств, які 23 листопада приєднались у Празі до студентів. Під тиском маніфестантів, очолених «Громадянським форумом», створеним з числа кількох опозиційних організацій, 24 листопада керівництво Комуністичної партії на чолі з Мілошем Якешем подало у відставку, а опозиції було запропоновано чверть місць в уряді. Відхиливши цю пропозицію, 26 листопада опозиція скликали батотисячний мітинг, на який у Празі зібралось до 800 000 чоловік, і закликала до загальнодержавної забастовки.
Це змусило уряд підти на переговори і провести 28 листопада зустріч з «Громадянським форумом» на чолі з Вацлавом Гавелом і керівництвом Компартії Чехословаччини, в результаті якої було прийнято рішення про відміну закріпленного в конституції положення про керівну роль комуністичної партії і відставки 10 грудня президента Густава Гусака. Натомість було створено уряд національної єдності, в якому опозиція отримала половину місць, а 29 грудня 1989 року парламент обрав ініціатора Празької весни Олександра Дубчека своїм головою, а правозахисника і письменника Вацлава Гавела — 10-м президентом Чехословаччини.
Спрямовуючи рух Чехословаччини по шляху демократичних перетворень, Гавелу не вдалось запобігти розпаду країни, яка відбулась 1 січня 1993 року внаслідок прийняття Словаччиною декларації про незалежність. 2 лютого 1993 року у новоствореній Чеській республіці Вацлав Гавел став її першим президентом і пробув на цьому посту наступні 10 років.
Коментарі
Дивіться також
• Придушення «Празької весни», 1968
• Падіння диктатури Чаушеску, 1989
• Вацлав Гавел — президент Чехословаччини, 1989
• «Бульдозерна революція» в Югославії, 2000
• Революція троянд, 2003
• Помаранчева революція, 2004