В останні роки Першої Світової війни в Австро-Угорщині і за її межами активно обговорювалась модель майбутнього устрою країни. Зокрема в Угорському королівстві набула популярність ідея «Дунайської федерації», прихильники якої вважали, що федералізація Угорщини за швейцарським зразком буде оптимальним варіантом для облаштування державності в Центральній Європі через неможливість проведення точних державних кордонів в областях із змішаним етнічним складом населення.
Зранку 31 жовтня 1918 року в центрі Будапешта біля королівського палацу став збиратись величезний натовп озброєних людей із айстрами у петлицях, що змусило Йосипа Августа і Яноша Хадіка терміново виїхати з міста і наступного дня імператор Карл I призначив Карої главою уряду. Проте, сформований ним коаліційний кабінет вже був не в змозі зупинити розпад Угорщини: ще 28 жовтня першою на території Австро-Угорщини незалежність проголосила Чехо-Словаччина, наступного дня — Хорватія, і після того як 3 листопада в Падуї Австро-Угорщина підписала принизливі умови перемир'я з країнами Антанти, угорський парламент в надії зберегти цілісність Угорського королівства позбавив цісаря Карла І угорського престолу.
Спроби нового уряду домогтись від країн Антанти більш м'яких умов мирного договору зазнали фіаско, а невдала фінансова політика привела до глибокої економічної кризи та інфляції і 21 березня 1919 року Карої відправив уряд Денеша Берінкеї у відставку. Він доручив формування нового уряду соціал-демократам, котрі пішли на змову з комуністами, створили об'єднану Соціалістичну партію і того ж дня проголосили Угорську Радянську республіку на чолі з комуністом Бела Куном, ліквідувавши пост президента.
Після падіння комуністів у серпні того ж року Угорщина пережила румунську окупацію, два роки білого терору і в серпні 1921 року Карл Габсбург за підтримки Франції здійснив спробу повернути престол Угорщини, проте глава угорської армії адмірал Міклош Хорті, який у 1920 році проголосив відновлення монархії, а себе — регнтом Угорського королівства, через загрозу війни з Чехословаччиною і Югославією, відмовив колишньому імператору. Друга спроба Карла IV, здійснена в жовтні того ж року на чолі власної армії, також зазнала невдачі — 19 листопада він був заарештований, переданий військам Антанти, за рішенням якої був висланий на острів Мадейра, де помер 1 квітня 1922 року у віці 35 років.
Міхай Карої після своєї відставки виїхав спочатку до Франції, потім — до Великобританії і повернувся на батьківщину вже після Другої Світової війни — у 1947 році він став послом Угорщини у Франції, Бельгії та Люксембурзі і залишив цей пост через два роки в знак протесту проти комуністичних репресій, які почались у країні. Він помер у Франції і був перепохований в 1962 році на батьківщині, де сьогодні має репутацію політика, з вини якого Угорщина втратила дві третини своєї території.
понад
20 ТИСЯЧ СЛІВ
чужомовного походженняКоментарі
Дивіться також
• Проголошення Австро-Угорської імперії, 1867
• Листопадова революція у Німеччині, 1918
• Розпад Австро-Угорської імперії, 1918
• Угорська Радянська Республіка, 1919
• Усунення Габсбургів з престолу Угорщини, 1921