Республіка Кіпр отримала незалежність від Великобританії 1 жовтня 1960 року після того як грецькі і турецькі кіпріоти відмовилися від своїх планів приєднатись до Греції і розділити острів, відповідно, і згідно із договором гарантом її безпеки крім колишньої метрополії стали Греція і Туреччина. За прийнятою того ж року конституцією в країні визнавалось існування двох етнічних громад, які мали квоти у законодавчих і виконавчих органах влади пропорційно їх чисельності, що з часом привело до конфліктів і стало причиною протестів та бойкоту з боку турків-кіпріотів, котрих було вчетверо менше за греків. Протистояння на етнічній основі вилилось у збройні сутички і в 1964 році на острів було введено миротворчий контингент ООН.
15 липня 1974 року за підтримки хунти «Чорних полковників», яка прийшла до влади в Греції у 1967 році, президент Кіпру архієпископ Макаріос був відсторонений від влади, а контроль над островом перейшов до групи радикалів, очолюваних Нікосом Самсоном, представником грецької підпільної організації EOKA-B, яка проголосила створення Грецької Республіки Кіпр і виступила за її приєднання до Греції. У відповідь на це 20 липня 1974 року Туреччина під приводом захисту турків-кіпріотів і на підставі договору 1960 року про гарантії безпеки Республіці Кіпр силами 30-тисячного десанту створила коридор між турецьким анклавом навколо Кіренії і столицею Нікосією, взявши під контроль 3% території країни.
Заколот на Кіпрі привів до падіння режиму «Чорних полковників» і, втративши підтримку, Сампсон був змушений подати у відставку і передати повноваження главі парламенту Глафкосу Клірідісу. Незважаючи на це, до кінця серпня турецькі війська захопили північну частину острова (37% його території), де грецьке населення становило до 80%, і створили автономну турецько-кіпріотську адміністрацію, що було розцінено міжнародною громадськістю як агресія Туреччини проти суверенної держави.
У 2000 році Європейський Союз союз в рамках програми свого розширення на Схід почав розгляд питання про вступ Туреччини і Кіпру, однією з умов якого було об'єднання Кіпру. Під тиском Туреччини Денкташ погодився на переговори під егідою ООН з грецькою частиною острова, в результаті яких було прийняте рішення про проведення референдумів в кожній із його частин. Незважаючи на те, що 24 квітня 2004 року 65% турецької громади висловились за об'єднання країни, 76% греків-кіпріотів виступили проти і того ж року до ЄС була прийнята лише Республіка Кіпр.
Станом на 2016 рік Турецька Республіка Північного Кіпру залишається визнаною лише Туреччиною, через яку здійснюється транспортне сполучення зі світом і яка є її основним торговим партнером.
Коментарі
Дивіться також
• Незалежність Греції, 1821
• Турецька республіка, 1923
• Повалення хунти «Чорних полковників», 1974