У 1247 році смерті батька, Володимирського князя Ярослава Всеволодовича, його сини Андрій і Олександр (Невський) отримали з рук хана Монгольської імперії Гуюка ярлики на княжіння у володимирських землях та київських і новогородських землях, відповідно. Після того, як у 1251 році ханом Монголії став Мунке, союзник хана Золотої Орди Батия, названого батька Олександра Невського, той відправився до сина Батия Сартака (свого названого брата) зі скаргою на молодшого брата на те, що той не повіку отримав великокняжий престол і недоплачує данину.
Дізнавшись про це, Андрій Ярославович, який на той момент уже був зятем князя Данила Галицького, виступив проти монголів і був розбитий 23 липня 1251 року під Переяславом золотоординським військом, відправленим на прохання Невського, який після втечі брата у Швецію отримав ярлик на Володимирське князівство. Натомість Данило Романович переміг монголів у битвах під Бакотою (нині — Хмельницька область) і Кременцем (Теронпільська область).
У 1257 році Невський силою змусив Новгородське князівство, єдине, що не було розорене ордою, платити данину татарам, як це робилося у його володіннях у Володимирській, Муромській і Рязанській землях. Знищивши знать міста, Олександр залишив Новгород в управління синові Андрію. У 1262 році проти Невського піднялись повстання в багатьох містах Володимирського князівства, які теж було жорстоко пидушені. Цього ж року Невський отримав наказ від золотоординського хана Берке зібрати військо для війни проти монгольського Ірану. Виїхавши на переговори в Сарай-Берке, Олександр, очевидно, там був отруєний і помер по дорозі назад 14 листопада 1263 року.
По його смерті ярлик на Володимирське князівство отримав брат Невського Ярослав Ярославич, який віддав невеликий московський уділ своєму племіннику, дворічному Данилові Олександровичу. У 1277 році той отримав ярлик як перший правитель Московського князівства. Одружившись із правнучкою Батия Марією Глібівною Білозерською, Данило Олександрович став родоначальником московської гілки Рюриковичів, які правили князівством, а з 1547 року — царством — до смерті в 1598 році другого російського царя Федора Блаженного.
Коментарі
Дивіться також
• Битва на Чудському озері, 1242
• Закінчення Московсько-новгородської війни, 1471
• «Стояння на Угрі», 1480
• Іван Грозний — перший московський цар, 1547
• Останній московський Рюрикович, 1598
• Петро I — перший імператор Росії, 1721