Влітку 1916 року ослаблена російським наступом Австро-Угорщина прийняла пропозицію рейхсканцлера Теобальд Бетман-Гольвег створити залежну від Німеччини польську державу, яка б виконувала роль буфера на Східному фронті. 5 листопада 1916 року німецький генерал-губернатор у Варшаві Ганс Беселер і австро-угорський генерал-губернатор в Любліні Карл Кук від імені імператорів Вільгельма II і Франца Йосипа проголосили Акт про створення в межах колишньої російської території Царства Польського підпорядкованої Німецькій імперії держави Регентське Королівство Польща, кордони якого планувалось уточниити після закінчення війни.
7 жовтня 1918 року Польське королівство проголосило незалежність. З дозволу прокурора Німеччини 10 листопада до Варшави прибув генерал Йозеф Пілсудський, який перебував під домашнім арештом в Магдебурзі, і наступного дня, коли Німеччина підписала перемир'я, він був призначений Верховним головнокомандувачем 5-тисячною польською армією і за його наказом були обеззброєні німецькі війська у Варшаві. 11 листопада 1918 року Регентська рада склала свої повноваження і передала всю повноту влади Юзефу Пілсудському, який 14 листопада був проголошений тимчасовим Начальником держави.
Проголошена в Любліні на початку листопада соціалістична Польська республіка погодилась приєднатись до формування уряду Пілсудського на умові відмови від соціалістичного радикалізму і 18 листопада соціліаст Енджей Морачевський став прем'єр-міністром першого уряду Польської республіки. 8 грудня 1919 року Найвища Рада Антанти на Паризькій мирній конференції визначила східний кордон Польщі по так званій «лінії Керзона», які остаточно були сформовані в 1922 році у результаті поділів Німецької, Австро-Угорської й Російської імперії, а також воєн із Західно-Українською Народною Республікою та Радянською Росією.
14 грудня 1922 року Пілсудський передав владу першому демократично обраному президенту Польщі Габріелю Нарутовичу і на чотири роки відійшов від політики. Однак у 1926 році, коли країну охопила тривала політична криза, він за підтримки військ здійснив переворот і фактично встановив воєнну диктатуру, направлену на проведення політики т. зв «моральної санації», боротьби з корупцією, комуністичною ідеологією і за будівництво централізованої націоналістичної держави.
В сучасній польській історіографії Польська республіка часто називається Другою Річчю Посполитою, щоб підкреслити спадкоємність з королівською Річчю Посполитою, яка була ліквідована внаслідок трьох її поділів Австрією, Прусією і Росією.
Коментарі
Дивіться також
• Експропріація чотирьох прем'єрів, 1908
• Незалежність Литви, 1918
• Листопадове повстання, 1918
• Розпад Австро-Угорської імперії, 1918
• Західно-Українська Народна Республіка, 1918
• Угорська Демократична Республіка, 1918
• Варшавський договір, 1920
• Нота Керзона, 1920
• «Диво на Віслі», 1920
• Ризький польсько-радянський договір, 1921
• «Пацифікація» українців Галичини, 1930
• Радянська окупація Польщі, 1939