Рада Європи (РЄ) була створена 5 травня 1949 року у складі 10 держав для покращення їх співпраці у сфері втілення в життя спільних ідеалів і принципів та сприяння економічному і соціальному розвитку. Її керівним органом є Комітет міністрів, який складається з міністрів закордонних справ країн-учасників. Парламентська асамблея Ради Європи є дорадчим органом, а її рішення котрої мають рекомендаційний характер. Упродовж 1960-80-х років РЄ отримала визнання в Європі як дієвий орган з регулювання питань, пов'язаних з правами людини та верховенством права, розробивши та втіливши у життя понад 170 багатосторонніх конвенцій та інших угод.
Після проголошення незалежності Україна взяла курс на набуття повноправного членства в європейських і міжнародних організаціях. 3-6 лютого 1992 року українська делегація на чолі з головою Верховної ради України Іваном Плющем у статусі "запрошених" взяла участь у роботі 43-ї сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), під час якої 4 лютого Він озвучив прохання про надання Україні статусу "спеціально запрошеного гостя". 6 лютого 1992 року при обговоренні питань ситуації в колишніх радянських республіках І. Плющ підкреслив мету вступу України до РЄ: "Хочемо, щоб нас вірно зрозуміли в світі і в Європі. Ми не чекаємо гуманітарної допомоги чи якоїсь іншої у вигляді подачок. Ми хочемо допомоги як рівноправного, партнерського співробітництва з розвиненими країнами Європи і світу на взаємовигідних умовах".
Головні перешкоди на шляху до отримання Україною членства в РЄ полягали в адаптації українського законодавства до європейських правових норм. 14 липня 1992 року Україна подала заявку на вступ в Раду Європи, а 16 вересня Верховна рада України отримала статус "спеціально запрошеного гостя" в ПАРЄ, що давало право представникам України долучатися до роботи її основних комітетів. З метою наближення вітчизняного законодавства до європейських стандартів 14 липня 1993 року Україна ратифікувала, зокрема, Європейську рамкову конвенцію про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, 24 лютого 1994 року — Європейську культурну конвенцію, 15 вересня 1995 року — Рамкову конвенцію про захист прав меншин. У вересні 1995 року Україна також приєдналася до шести конвенцій РЄ у галузі боротьби зі злочинністю.
27 липня 1995 року у РЄ було відправлено листа за підписом президента України Леоніда Кучми, голови Верховної ради України Олександра Мороза та прем'єр-міністра України Євгена Марчука, в якому вони запевняли в серйозності обраного проєвропейського курсу України, а також роз'яснювали суть судово-правової реформи та забезпечення прав людини в Україні. 5 вересня 1995 року на засіданні Бюро ПАРЄ в Парижі було прийнято рішення про включення до порядку денного вересневої сесії ПАРЄ питання про рекомендацію України до вступу в цю організацію.
Виступаючи 26 вересня 1995 року у Страсбурзі на сесії ПАРЄ голова парламенту Олександр Мороз наголосив, що Україна не просто входить до Ради Європи як новий член, а закономірно повертається у велику європейську сім'ю, частиною якої історично була завжди. Того ж дня ПАРЄ рекомендувала Комітету міністрів прийняти Україну рівноправним членом цієї організації.
З метою перевірки відповідності України критеріям вступу її відвідали численні європейські делегації, що вивчали правову ситуацію, зокрема, багато пояснень українським посадовцям довелося давати з приводу міжконфесійних відносин, конституційного договору тощо. Однією з умов вступу до РЄ було скасування смертної кари, тому з вересня 1995 року в Україні було призупинено її виконання, а у 2000 році остаточно скасовано відповідними змінами до Кримінального кодексу.
19 жовтня 1995 року Комітет міністрів Ради Європи запросив Україну стати членом РЄ та приєднатися до її статуту. Україні було виділено 12 місць в ПАРЄ. 31 жовтня при розгляді у Верховній раді України закону про приєднання до статуту РЄ депутати-комуністи безуспішно намагалися добитися синхронного розгляду цього питання зі вступом до Міжпарламентської асамблеї країн СНД. Того ж дня голосами 256 депутатів Україна приєдналася до Статуту РЄ.
9 листопада 1995 року у Палаці Європи у Страсбурзі Комітет міністрів РЄ затвердив рішення ПАРЄ про вступ України до Ради Європи. Під час урочистої церемонії з цієї нагоди. Українська делегація, очолювана прем'єр-міністром Євгеном Марчуком, передала на зберігання Закон України про приєднання до Статуту Ради Європи. Одночасно Міністр закордонних справ Генніадій Удовенко підписав Європейську конвенцію про захист прав і основних свобод людини. Вступ до РЄ означав визнання суверенності України, її активну роль в європейській політиці, залучення України до формування спільної європейської політики. Відтепер кожен громадянин мав право звернутися до Європейського суду з прав людини.
У травні-листопаді 2011 року Україна головувала в Комітеті міністрів Ради Європи, що відбулось вперше за роки членства України в організації: міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко обіймав посаду Голови Комітету міністрів РЄ, а постійний представник України при РЄ Микола Точицький — головуючого на засіданнях Комітету міністрів РЄ на рівні постійних представників. За час її головування Україна акцентувала роботу РЄ на трьох основних пріоритетах: захист прав дітей, права людини та верховенство права в контексті демократії і стабільності в Європі, зміцнення та розвиток місцевої демократії.
Коментарі
Дивіться також
• Вступ України в ООН, 1945
• Проголошення незалежності України, 1991
• Створення Європейського Союзу, 1992
• Будапештський меморандум, 1994
• Вступ України до Світової Організації Торгівлі, 2008