Проходячи стажування в паризькому госпіталі Пітьє-Сальпетрієр, 29-літній Зигмунд Фрейд зайнявся питаннями нервових хвороб пацієнтів, які страждали такими соматичними захворювання, як параліч, сліпота, пухлини і не мали при цьому ніяких характерних в таких випадках органічних порушень. У пошуку засобів лікування неврозів він певний час практикував гіпноз доки не прийшов до методу вільних асоціацій, коли пацієнт розповідає про все, що приходить в голову, незважаючи на те, наскільки абсурдним або непристойним це може здатися, а лікар на підставі цих розповідей виявляє комплекси, які гнітуть пацієнта.
Підсумком досліджень Фрейда цього періоду стала книга «Дослідження істерії», яка вийшла в 1895 році і яку вважають днем народження психоаналізу. Наступним кроком у розвитку методології Фрейда став аналіз сновидінь, ідея, яка за його власними спогадами, прийшла до нього 24 липня 1895 року на терасі одного з віденських кафе. Фрейд почав з вивчення власних сновидінь, що виявилось вкрай болючим, але заклало основу його подальших досліджень. Із-за важливості питань сексуальності в лікуванні психологічних проблем від Фрейда відвернулися його колеги та друзі і над своєю новою книгою він працював практично без підтримки.
Книга «Тлумачення сновидінь», в якій було впереше введено ключове таке поняття психоаналізу як несвідоме, вийшла друком 4 листопада 1899 року у Відні накладом у 600 примірником. Вона продавалась вкрай погано, однак з часом навколо Фрейда сформувалась група однодумців, медичні журнали стали друкувати рецензії на його праці і за його життя вийшло сім німецьких перевидань «Тлумачення сновидінь». Сам Фрейд вважав її найважливішою у своєму житті — «Ця книга, — писав він через тридцять років — містить найцінніше з відкриттів, які прихильна доля дозволила мені вчинити. Осяяння подібного роду випадають на долю людини лише раз у житті».
Разом з роботами «Психопатологія повсякденного життя» (1901) і «Дотепність та її відношення до несвідомого» (1905) «Тлумачення сновидінь» утворює свого роду трилогію, яка ілюструє прояви несвідомого в повсякденному житті людей. Загалом Фрейд є автором великої кількості праць, які принесли йому світове визнання — він мав звання доктора медицини, професора, був іноземним членом Лондонського королівського товариства, був почесним членом Американської психоаналітичної асоціації, Французького психоаналітичного суспільства, Британського психологічного товариства і лауреатом премії Гете за вагомий внесок у науку та літературу.
Незважаючи на це, після аншлюсу Австрії і початком переслідування євреїв та арешту дочки, Фрейд з великим труднощами емігрував до Англії. Влітку 1939 року у нього почав прогресувати рак піднебіння, який йому невдало прооперували ще в 1923 році, і з тих пір пережив 32 операції та видалення частини щелепи, і 23 вересня 1939 року на прохання Фрейда його друг і колега Макс Шур зробив йому смертельний укол морфію.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Ідея психоаналізу, 1895
• Смерть Зигмунда Фрейда, 1939
• Правила життя Зигмунда Фрейда
• Правила життя Карла Юнга