Перший конфлікт консула Луція Корнелія Сулли з владою у Римі виник у 88 році до н. е., коли, отримавши доручення вести війну з Парфією, Сулла був несподівано відсторонений від керівництва нею завдяки союзу трибуна-реформатора Публія Сульпіція і відомого полководця та впливового політика Гая Марія, чий авторитет в останні роки був підірваний розправами із своїми супротивниками. Дізнавшись про рішення сенату, Сулла, заручившись підтримкою війська, на чолі армії повернув з півдороги і розпочав похід на Рим, який взяв практично без бою.
Незважаючи на те, що він мав можливість повністю захопити владу в республіці, Сулла обмежився рішенням сенату про вигнання з Риму дванадцятьох своїх політичних супротивників і заочного засудження на смерть Гая Марія і Сульпіція. Відправившись знову в похід на Грецію, яка підтримала Понт у війні з Римом, у 86 році до н. е. Сулла взяв штурмом Афіни, у двох битвах повністю розбив військо Понтійського царства і змусив Мітрідата II вивести війська із усіх захоплених римських територій.
У 83 році до н. е. в Греції солдати проголосили Суллу своїм імператором і він з військом знову почав похід на Рим, де за його відсутності владу захопили прихильники Гая Марія. Висадившись в Брундізі, Сулла швидко підкорив південь Італії, у кількох боях розбив армію маріанців і 1 листопада 82 року до н. е. здобув над ними вирішальну перемогу у битві біля Коллінських воріт на півночі Риму.
2 листопада 82 року до н. е., Луцій Корнелій Сулла домігся від сенату для «написання законів і укріплення республіки» обрання себе диктатором, повноваження якого закінчаться коли «Рим, Італія, вся римська держава не зміцниться». Сенат оголосив всі дії Сулли, як минулі, так і майбутні, законними і наділив його правом карати смертю, конфісковувати майно, руйнувати і будувати міста та наділяти посадами.
Наступного після обрання диктатором дня у Римі почались проскрипції — на Форумі були вивішені списки осіб, оголошених поза законом, за якими було знищено близько двох тисяч чоловік, включаючи сенаторів і вершників. Серед засуджених до старти опинився і 22-літній Гай Юлій Цезар, племінник Гая Марія і зять ще одного вливового ворога Сулли консула Луція Корнелія Цинни. Цезар був змушений залишити Рим і тривалий час переховувався в Малій Азії, допоки його впливові родичі не умовили Суллу пощадити його.
Як повновладний диктатор, Сулла провів цілий ряд реформ, ввівши вікові обмеження на зайняття найважливіших державних посад, позбавив народних трибунів права законодавчої ініціативи і скликання сенату, суттєво обмеживши право їх вето, удвічі збільшив кількість сенаторів за рахунок нових громадян з числа переможених римлянами народів Аппенін. Щоб домогтись підтримки народних зборів, Сулла звільнив 1000 рабів, що належали вбитим за проскрипціями сенаторам, дав їм громадянство, своє прізвище і право голосувати на Форумі.
Зумівши за два роки поновити верховенство сенату в державних справах, у 79 році до н. е. Сулла несподівано для всіх відмовився від поста бестрокового диктатора і став приватною особою. Наступного року він захворів і помер у віці 60 років через рік після свого третього шлюбу. Ховали Луція Корнелія Суллу, котрий ще за життя взяв собі агномен Felix (Щасливий), з великими почестями — на Марсове поле його тіло несли сенатори, а кращі оратори виголосили прощальні промови першому римлянину, що захопив Вічне місто силою (при чому двічі) і «більше інших смертних зробив добра своїм друзям і злав — ворогам», як було викарбувано на його могилі.
Коментарі
Дивіться також
• Римська республіка, 509 до н. е.
• Юлій Цезар — пожитттєвий диктатор, 44 до н. е.
• Октавіан Август — перший імператор Риму, 27 до н. е.
• Рік чотирьох імператорів, 69
• Тетрархія Діоклетіана, 293