Нововавилонське царство було проголошене в 626 році до н. е., коли Набопаласар, ассирійський намісник Країни Моря (північне узбережжя Перської затоки), захопив Вавилон і став засновником X Нововавилонської (халдейської) династії царів. Свого найбільшого розквіту воно досягло за час 43-літнього правління його сина Навуходоносора II, який перетворив Вавилонію у міцну і процвітаючу країну, а сам Вавилон став центром міжнародної торгівлі і містом-легендою.
Будучи ассирійцем за походженням, Набонід докладав чимало зусиль для відновлення храмів, присвячених богам, яким поклонялись здебільшого за межами Вавилону, — завдяки цьому він намагався змінити ієрархію жерців у країні і ослабити халдейське купецтво. Вавилонське жрецтво побачило в цьому посягання на права та привілеї найбільших храмів Вавилонії і коли в 548 році до н. е. молодий персидський цар Кир II, який на цей момент вже завоював Мідію, Лідію, напав на Вавилонію, вавилонське жрецтво і купецтво, незадоволене правлінням Набоніда, зрадило його.
Першим на бік персів перейшов Угбару, намісник області Гутіум (на захід від середини Тігра), який з військом приєднався до Кира у його поході на Вавилон. За кілька місяців персам вдалось подолати гідравлічні та фортифікаційні споруди, що захищали столицю, і 12 жовтня вони підійшли до Вавилону. Того ж дня за розпорядженням місцевих жерців ворота міста були відкриті, і війська Угбару без бою увійшли до Вавилону. Лише невеликий загін, вірний Валтасару, намагався чинити опір, однак він був розбитий, а сам царевич того ж дня загинув.
29 жовтня 539 року до н. е. у місто прибув Кир II на чолі війська. Дізнавшись про це, Набонід сам прибув до Вавилону і здався в полон. Незважаючи на те, що за розпорядженням Кира він мав бути висланий в провінцію на заслання, 6 листопада Набонід був убитий за наказом Угбару. Кир II проголосив себе "царем Вавилона", звільнив юдеїв з "вавилонського полону", дозволивши їм повернутися на батьківщину до Палестини і збудувати новий Єрусалимський храм, повернувши викрадені свого часу Навуходоносором храмові посудини.
Вавилон став однією з царських резиденцій Кира, вавилоняни продовжували займати переважне положення в державному апараті, а жрецтво отримало можливість відродити давні культи, яким Кир на відміну від Набоніда всіляко протегував. Однак фактично Вавилонія з самостійного царства перетворилася на сатрапію Держави Ахеменідів і позбувся всякої незалежності як у зовнішній політиці, так і всередині країни, — вища військова та адміністративна влада тепер належала персидському наміснику.
Коментарі
Дивіться також
• Кир Великий засновник Перської імперії, 553 до н. е.
• Загибель Кира Великого, 530 до н. е.