Джонатан Свіфт народився в 1667 році в Дубліні в протестантській сім'ї дрібного суддівського чиновника. Після закінчення школи він поступив у Трініті-коледж місцевого університету, який закінчив у 1686 році зі ступенем бакалавра. Славну революцію Свіфт провів у Англії, де працював секретарем відставного ірландського дипломата Вільям Темпла і вперше почав писати есе. В 1692-у отримав ступінь магістра в Оксфорді і через два роки став спочатку священником англіканської церкви в ірландському селищі Кілрут, а в 1700 році — служителем собору Святого Патріка в Дубліні.
Ще в кінці 1690-х років Свіфт почав писати повісті і вірші, частину яких анонімно видав у 1704 році, — «Казка бочки» витримала кілька видань протягом одного року і зробила автора знаменитим (хоча більшість своїх творів Свіпт видавав під псевдонімом або не підписував взагалі, ні для кого не було секретом їх авторство). Уже будучи деканом, в 1710-х роках Свіфт включився у політичну боротьбу за автономію Ірландії, почав писати памфлети, один з яких — «Листи суконщика» — в 1724 році зробив його національним героєм і неофіційним лідером католицької Ірландії.
Приблизно в цей же час Джонатан Свіфт почав роботу над «Мандрами Гулівера», перший том якого вийшов 26 жовтня 1726 року в Лондоні. Цього ж року вийшов другий том, а наступного — ще два. Написана як сатира на правлячу партію вігів, за наказом Свіфта рукопис кілька разів переписувався, щоб неможливо було встановити авторство, а видавець Бенджамін Мот, побоюючись кримінального переслідування, самовільно вилучив, скоротив та змінив ряд сцен і самовільно додав компліментарні королеві Анні пасажі. Практично зразу «Мандри Гулівера» стали надзвичайно популярними (наклад першого тому був проданий за тиждень), кілька разів перевидавались і були перекладені німецькою, фламандською та французькою.
Заживши ще прижиттєвої слави, в 1727 і 1735 роках Свіфт видав збірники свої праць, став почесним громадянином Дубліна, проте після смерті близьких друзів почав страждати психічними розладами, а в 1742-у пережив інсульт, внаслідок чого втратив мову і став частково паралізованим. Помер Джонатан Свіфт через три роки у віці 77-х років. Основну частину свого статку він заповів на заснування лікарні для душевнохворих при соборі Святого Патріка в Дубліні, яка відкрилась в 1757-у й існує досі.
Завдяки популярності «Мандрів Гулівера» в усьому світі з часом різними мовами з'явились численні наслідування, фальшиві продовження (включаючи українського письменника Володимира Савченка «П'ята подорож Гуллівера – Подорож Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів, в країну тікітаків», 1988 рік), інсценування, а також скорочені адаптації «Гулівера» для дітей.