Після XX з'їзду КПРС 1956 року, на якому Микита Хрущов виступив із доповіддю «Про подолання культу особи і його наслідків» Йосифа Сталіна, східноєвропейські держави все більш відкрито проявляли незгоду з комуністичними порядками і обмеженнями прав особистості. З червня у Будапешті систематично проходили студентські мітинги, на яких все частіше звучали вимоги виведення з Угорщини радянських військ, проведенння вільних виборів, відміни цензури, звільнення політв'язнів, введення багатопартійної системи, зміщення сталіністів із державних посад.
24 жовтня прем'єр-міністром був призначений Імре Надь, якого рік перед тим було знято з посади глави уряду і виключено з Комуністичної партії за розпочату ним ліберальну програму реформ. Через чотири дні він сформував новий уряд, звернувся до СРСР з вимогою вивести з Будапешту війська, а до повстаннців — із закликом припинити насилля. Однак акції протесту і забастовки робітників тривали, а повсталі сформували 15-тисячний загон озброєної гвардії.
Збройний опір тривав до 10 листопада 1956 року і в ході його придушення загинуло 2652 угорця, близько 20 тисяч було поранено і понад 200 тисяч були змушені рятуватись втечею до Австрії. Втрати радянської армії за офіційними даними склали 669 убитих, 51 зниклих без вісті і 1540 поранених.
21 листопада Імре Надь і 12 членів його уряду були заарештовані і вивезені в Румунію, звідки іх повернули в Угорщину в кінці грудня, коли завершились арешти лідерів повстання.
Рішенням суду Імре Надя і колишнього міністра оборони Паля Малетера «за державну зраду» було засуджено до страти і повішено 16 червня 1958 року в Будапешті. Всього за рішеннями суду було страчено близько 350 чоловік і ще близько 13 тисяч було засуджено до різних термінів ув'язнення.
Після падіння комуністичного режиму в Угорщині Імре Надя було повністю реабілітовано і урочисто перепоховано в липні 1989 року.
Коментарі
Дивіться також
• Еріка Селеш — символ Угорської революції, 1994 (фото)
• Берлінська стіна, 1961
• Придушення «Празької весни», 1968
• Оксамитова революція, 1989
• Падіння диктатури Чаушеску, 1989