Карл VI Габсбург успадкував трон Священної Римської імперії в 1711 році по смерті свого старшого брата Йосифа I. Вони обоє не мали синів і щоб забезпечити нероздільність родових земель 19 квітня 1713 року Карл VI прийняв закон про престолонаслідування, відомий як «Прагматична санкція», згідно з яким успадкування престолу відбувалось за правом первородства незалежно від статі спадкоємця.
Єдиний і довгоочікуваний син Карла помер у 1716 році відразу після народження і його спадкоємницею стала дочка Марія Терезія, яка народилась наступного року. Тому виховання майбутньої спадкоємниці з раннього дитинства було націлене на підготовку до державного управління. Вона отримала добру освіту, володіла крім німецької, латиною, французькою та італійською мовами. 12 лютого 1736 року у Відні Марія Терезія вийшла заміж за герцога Лотарингії Франца Стефана. З огляду на те, що спадщина Габсбургів була важливим питанням європейської політики, для збереження балансу сил Франц був змушений відмовитись від спадщини у Лотарингії і герцогства Бар у Франції, натомість ставши родоначальником лотаринзької гілки Габсбургів. Не маючи якихось здібностей ні до військової, ні до державної служби, він не став співправителем Священної Римської імперії, коли 20 жовтня 1740 року, по смерті батька, 23-річна Марія Терезія зійшла на її престол.
Присвятивши практично все своє життя легітимізації «Прагматичної санкції», Карл VI залишив дочці майже збанкрутілу Австрію, яка тривалий час вела війну за польську спадщину Августа II і з Османською імперією.
Незважаючи на те, що «Прагматична санкція» була визнана становими сеймами Імперії і майже всіма провідними країнами Європи, претезії на володіння Габсбургів заявив курфюрст Баварії Карл VII Віттельсбах, одружений на дочці колишнього імператора Йосифа I (двоюродній сестрі Марії Терезії), якого підтримали король польський Август III і сардинський Карл Еммануіл III. Невдовзі свої претензії на австрійські землі заявили також гаранти «Прагматичної санкції» король іспанський Філіп V і прусський Фрідріх II Великий. 16 грудня 1740 року прусські війська увійшли в Сілезію, що стало початком восьмирічної Війни за австрійську спадщину, яка закінчилась підписанням Аахенського миру. За ним Габсбурги зберегли більшу частину своїх володінь (крім Сілезії та частини італійських територій), при визнанні усіма державами монарших прав Марії Терезії і «Прагматичної санкції».
Енергійна і практична від природи, Марія Терезія оточила себе здібними людьми, які втілили ряд реформ в дусі освіченого абсолютизму: була централізована суддівська влада, запроваджені цивільний і кримінальний кодекси, наймана армія замінена рекрутською, уніфікована система податків для всіх верств суспільства, обмежена панщина, запроваджена початкова шкільна освіта. Завдяки цьому Австрія до 1780 року стала потужною європейською країною, а сорокарічне правління Марії Терезії стало «золотим століттям» австрійської історії.
Коментарі
Дивіться також
• Династія Габсбургів, 1273
• Єлизаветинська епоха, 1559
• Людовик XIV — «король-сонце», 1643
• Фрідріх Великий — король Пруссії, 1740
• Війна за австрійську спадщину, 1740
• Семилітня війна, 1756
• Померла Марія Терезія, 1780
• Кінець Священної Римської імперії, 1806
• Вікторіанська епоха, 1837