Війна за австрійську спадщину розпочалась у 1740 році після смерті імператора Священної Римської імперії Карла VI — право на престол його 23-річної дочки Марії-Терезії оскаржили Баварія, підтримувана Францією, Іспанія, Саксонія та Річ Посполита. Цим скористала Пруссія, яка окупувала Сілезію і після ряду перемог змусила Австрію 11 червня 1742 року укласти Бреславський мир. У 1743 році у війну вступила Великобританія, яка до цього, в основному, обмежувалась фінансовою та дипломатичною підтримкою Австрії, — у червні вона виступила проти Франції з території союзної їй Голландії, витіснивши французькі війська за Рейн.
Заручившись підтримкою Англії, та Сардинського королівства, котре за незначні територіальні поступки в Ломбардії, виступило проти Франції та Іспанії, до кінця року австрійська армія зайняла П'ємонт, Прованс, Модену та більшу частину Баварії із Мюнхеном включно. Це змусило баварського курфюста Максиміліана Йосифа відмовитись від претензій на австрійські володіння та імператорську корону, і у вересні 1745 року правителем Священної Римської імперії був обраний чоловік Марії-Терезії Франц Стефан Лотарінгський.
Успіхи Великобританії і Австрії змінили пріорітети курфюрста Саксонії і польського короля Августа III Веттіна, який у грудні 1743 року виступив на боці Марії-Терезії, що поставило під загрозу завоювання прусського короля Фрідріха II, — уклавши союз із Іспанією та Францією, у 1744 році він зайняв Саксонію та Богемію, наступного року завдав кілька поразок австро-саксонським військам і 18 грудня 1745 року захопив Дрезден. Лише остерігаючися вступу у війну Московії, яка зосередила війська в Курляндії, Фрідріх ІІ уклав мир з Австрією та Саксонією, які під тиском Англії відмовились від претензій на Сілезію в обмін на визнання повноважень Франца I як імператора Священної Римської імперії.
За два наступних роки французька армія під керівництвом брата польського короля маршала Моріса Саксонського захопила Австрійські Нідерланди і майже всю Голландію, що спонукало приєднатись до австро-англійської коаліції Московське царство, занепокоєне ростом могутності Пруссії. Це змусило Францію погодитись на мирні переговори і 18 жовтня 1748 року укласти з Великобританією та Нідерландами мирну угоду, до якої в 6 грудня та 21 січня 1749 року приєднались Австрія, Іспанія та Сардинія.
Згідно з досягнутими домовленостями володіння Франції та Великобританії залишались такими ж, як і до початку Війни за австрійську спадщину, Сардинія отримала частину Міланського герцогства, Іспанія — герцогства Парму та П'яченцу, а Австрія підтвердила положення Бреславського миру про перехід Сілезії у володіння Пруссії та погодилась на відновлення незалежності захоплених нею герцогства Модена та Генуезької республіки. Крім того, всі держави визнали право Марії-Терезії Габсбург на австрійський та угорський престоли. Однак, її спроба повернути втрачену Сілезію і англо-французьке суперництво привели у 1756 році до чергової війни, яка забрала півтора мільйони людських життів не лише в Старому світі, але й у Південній та Північній Америці, Азії і Африці.
Коментарі
Дивіться також
• Династія Габсбургів, 1273
• Вестфальський мирний договір, 1648
• Імператриця Марія Терезія, 1740
• Війна за австрійську спадщину, 1740
• Семилітня війна, 1756
• Померла Марія Терезія, 1780
• Кінець Священної Римської імперії, 1806