У кінці XV століття до складу Швейцарської Конфедерації, яка виникла як спілка трьох кантонів у боротьбі з Габсбургами, входило вже тринадцяить кантонів, кожен з яких вів власну внутрішню і зовнішню політику, укладаючи на свій розсуд воєнні союзи як в межах Конфедерації, так і з іноземними державами, у боротьбі за спірні території. Така відносна незалежність, однак, не завадила Швейцарському союзу спільними зусиллями разом вистояти у війні 1499 року із Швабським союзом, фактично вийшовши зі складу Священної Римської імперії, що, проте, не зняло внутрішні суперечності, які лише посилились з початком Реформації.
Її ініціатором у Швейцарії був священник із Цюріха Ульріх Цвінглі, який у спробі реформувати католицьку церкву був радикальніший за Мартіна Лютера. Почавши у 1516 році із проповідей, направлених проти церковної ієрархії, він поширив свою критику на політичні інституції, питання соціального устрою та повсякденнне життя. Завдяки його проповідям до 1525 року в кантоні Цюріх рішенням місцевої влади церковні володіння були секуляризовані, управління церковними справами перейшло до світських властей, священики були звільнені від обітниці безшлюбності, а з самих церков були вилучені багаті декорації.
Протягом наступних кількох років прикладу Цюріха послідували Сент-Галлен, Шаффхаузен, Базель, Бієнна, Мюлуз і Берн, які за ініціативою Цвінглі у 1528 році утворили Християнський Громадянський Союз, до якого згодом приєднались імперські міста Констанц і Страсбург. Відчуваючи загрозу від цього протестантського об'єднання, решта швейцарських кантонів 22 квітня 1529 року утворили Християнський Альянс під формальним керівництвом короля Угорщини, Богемії і Хорватії Фердинада Австрійського з династії Габсбургів.
Після численних незначних інцидентів та провокацій з обох сторін, пов'язаних із контролем над територіями, де місцева адміністрація переходила почергово від кантону до кантону, страта протестантського священника у Швіці стала приводом до першої релігійної війни, оголошеної Цюріхом 8 червня 1529 року. Незважаючи на те, що проти його 30-тисячної армії Християнський Альянс мав лише 9 тисяч чоловік, відмова Берну брати в ній участь, війна завершилась через два тижні без жодного бойового зіткнення.
Умовою примирення стала відмова католицьких кантонів від союзу з Габсбургами. Однак відмова Християнського Альянсу саморозпуститись, мати найману армію і надати право протестантам вільно проповідувати на своїй території була розцінена Цвінглі як політична поразка. Його спроба в 1530 році знайти порозуміння із Мартіном Лютером щодо ряду теологічних розбіжностей також зазнала невдачі, давши поштовх до розколу у середовищі протестантів і укладення Цюріхом, Берном і Базелем оборонного союзу зі Страсбургом під покровительством німецького ланграфства Гессен, яке у свою чергу 27 лютого 1531 року утворило із Саксонією направлений проти релігійної політики імператора Карла V Габсбурга т. зв. Шмалькальденський оборонний союз.
Маючи таку потужну підтримку, Ульріх Цвінглі використав як привід відмову католицьких кантонів допомогти протестантському Граубюндену у війні з Міланським герцогством і у травні 1531 року Цюріх і Берн оголосили Християнському Альянсу торгову блокаду. Незважаючи на її неефективність, 9 жовтня католицькі кантони оголосили війну і 11 жовтня 1531 року біля міста Каппель (нині — Каппель-на-Альбісі, кантон Цюріх) їх 7-тисячна армія зійшлась із 3-тисячним військом Цюріха. Не встигнувши провести мобілізацію належним чином, воно виявилось малочисельним, неорганізованим і погано озброєним, складалось більшою мірою із добровольців, серед яких було багато пасторів, що йшли у бій як воїни Ісуса.
Попри допомогу Берну, в листопаді об'єднана армія протестантів зазнала ще однієї поразки під Менцінгеном і новий глава Церкви Цюріха Генріх Буллінгер був змушений 20 листопада 1531 року укласти вкрай невигідний мирний договір, за яким потестантський союз кантонів підлягав розпуску, стратегічно важливі протестантські комуни вздовж альпійських перевалів і торгових шляхів були примусово оголошені католицькими при збереженні права кожного кантону самостійно визначати віросповідання на своїй території.
Незважаючи на релігійне розділення Швейцарії і домінування католиків на більшій частині її території, Другий територіальний мир заклав основи довготривалого мирного існування Конфедерації. Спроба Цюріха і Берна в 1656 році подолати католицьку гегемонію привела до тримісячної війни, в якій вони знову зазнали поразки і були змушені підтвердити досягнуті в 1531 році домовленості.
Коментарі
Дивіться також
• Заснування Швейцарської конфедерації, 1291
• 95 тез Мартіна Лютера, 1517
• «Акт про супрематію» Генріха VIII, 1534
• Теократична диктатура Жана Кальвіна, 1541
• Аугсбурзький релігійний мир, 1555
• Варфоломіївська ніч, 1572