27-річний Ернесто Рафаель Гевара де ла Серна, що виріс у сім'ї аргентинських землевласників, які дотримувались лівих політичних поглядів, в 1955 році у Мехіко познайомився з революціонерами братами Раулем і Фіделем Кастро. Разом з ними він у грудні1956 року прибув на Кубу для боротьби проти диктатури генерала Фульхенсіо Батісти, який був повалений 1 січня 1959 року.
У квітні1965 року Че Гевара з'явився у Республіці Конго, де до жовтня разом з групою кубинців намагався організувати партизанський рух на боці лівого націоналіста Патріса Лумумби проти диктатури президента Сесе Секо Мобуту. Зазнавши невдачі, в лютому1966 року Че Гевара прибув до Чехословаччини, звідки у листопаді за фальшивими документами через Москву відправився до Болівії, де ще весною болівійські комуністи за кубинські гроші була придбали землю, на якій були створені бази для підготовки парамілітарних формувань.
«Я не Христос [...], я — його повна протилежність. Я борюсь за те, в що вірю, усіма доступними засобами і вбиваю людей. Так що мене не розіпнуть на хресті чи деінде» — Ернесто Че Гевара, 15 липня 1956
Зайнявши ряд важливих державних посад, включаючи директора національного банку Куби і міністра промисловості, з часом Че Гевара розчарувався у економічних перетвореннях, які привели до глибокої економічної кризи на Кубі, і 14 березня1965 року написав прощальні листи батькам, дітям та Фіделю Кастро, в яких відмовився від кубинського громадянства та всіх постів і залишив Кубу у невідомому напрямі.
Після того як в березні 1967 року Че Геварою була створена Армія національного звільнення, президент Болівії Рене Баррьєнтос звернувся по допомогу до США. В Болівію ЦРУ направило кубинського емігранта Фелікса Родрігеса, який став радником болівійських військ в їх полюванні на Че Гевару. 8 жовтня 1967 року, отримавши свідчення інформатора та місцевих жителів, армійський підрозділ оточив ущелину Кебрада-дель-Юро і вступив у бій із загоном Че, в ході якого він був поранений. Його гвинтівка була розтрощена кулею, а в пістолеті були розстріляні всі патрони, що дало можливість захопити Че Гевару в полон.
Фелікс Родрігес (зліва) разом з полоненим Че біля школи у містечку Ла-Ігера, де Че Гевара був розстріляний наступного дня за наказом президента Болівії Рене Баррьєнтоса. 8 жовтня 1967 рокуФелікс Родрігес (зліва) разом з полоненим Че біля школи у містечку Ла-Ігера, де Че Гевара був розстріляний наступного дня за наказом президента Болівії Рене Баррьєнтоса. 8 жовтня 1967 року
Після того як від Че Гевари не вдалось отримати жодної корисної інформації, вранці наступного дня за письмовим розпорядженням президента Рене Баррьєнтоса, він був переданий Феліксу Родрігесу, який проігнорував бажання ЦРУ переправити Че Гевару в Панаму для наступних допитів. Наказ Родрігеса про розстріл виконав сержант Маріо Теран, який добровільно зголосився виконати роль палача на знак помсти за загибель в бою своїх друзів. 9 жовтня 1967 року о 13-10 за місцевим часом поблизу школи у містечку Ла-Ігера він вбив Че Гевару чергою з дев'яти куль, після чого тіло команданте було перевезене в місто Вальєгранде, де його виставили на огляд преси.
Сержант Маріо ТеранСержант Маріо Теран
Після того як військовий хірург ампутував кисті рук Че з метою ідентифікації убитого за відбитками пальців, офіцери болівійської армії вивезли тіло Че Гевари в невідомому напрямку. Його могила була знайдена лише в 1997 році, після того як два роки перед тим болівійський генерал Маріо Варгас, один з учасників операції 1967 року, розповів що Че Гевара був похований на злітній смузі поблизу Вальєгранде.
Ексгумовані останки тіла з ампутованими руками Че Гевари разом із останками шести інших партизан були передані Кубі, де 16 жовтня1997 року вони були перепоховані з військовими почестями в спеціально побудованому мавзолеї в місті Санта-Клара, де Че Гевара виграв вирішальну для Кубинської революції битву.
Президент Болівії Рене Баррьєнтос загинув у 1969 році у катастрофі вертольоту, того ж року, коли Фелікс Родрігес отримав громадянство США; після цього він брав участь в аціях ЦРУ у В'єтнамі, Сальвадорі та Нікарагуа і до сьогодні в чині полковника знаходиться на дійсній військовій службі. Армія національного звільнення, створена Че Геварою, саморозпустилася в 1978 році після повалення диктатури Уго Бансера, що прийшов до влади в результаті військового перевороту.
Палач Че Гевари сержант Маріо Теран з метою безпеки змінив ім'я і в 2006 році, скориставшись програмою безкоштовного медичного співробітництва між Болівією і Кубою, зробив у Гавані операцію з видалення катаракти; після того як це стало відомо пресі, він був змушений виїхати до Парагваю.
