Після поразки Німеччини у Другій Світовій війні територія Німеччини була поділена між державами-переможцями і до радянської окупаційної зони згідно з рішеннями Ялтинської конференції увійшли східні німецькі землі. 27 липня 1945 року були створені земельні адміністрації, керівників яких призначила Радянська воєнна адміністрація Німеччини. Намагаючись реанімувати Веймарську республіку, радянська адміністрація дозволила відновити всі політичні партії, які діяли в Німеччині до війни, і був сформований «Демократичний блок», куди на паритетних умовах увійшли Комуністична, Соціал-демократична, Ліберально-демократична і Християнсько-демократична партії.
У травні 1947 році «Демократичний блок» взяв участь у загальнонімецьких виборах і переміг на східно-німецьких землях, тоді як заході Німеччини перемогу здобули соціал-демократи і християнські демократи. У 1948 році між країнами-переможцями виявилися розбіжності, що вилилися в повномасштабний кризу, безпосереднім приводом для якої стала грошова реформа в Тризонії (окупаційних зонах США, Великобританії та Франції) — з 21 червня протягом року СРСР блокував залізничні і автомобільні шляхи союзників в західні сектори Берліна, що знаходяться під їх контролем. Цим заходом Сталін сподівався привести західних союзників до столу переговорів з метою зберегти цілісність Німеччини.
Підсумком берлінської кризи стало об'єднання земель, що перебували в західній зоні окупації, і прийняття 23 травня 1949 року конституції Федеративної Республіки Німеччини. Вона не була визнала радянською військовою адміністрацією і через тиждень після проголошення ФРН Народний конгрес, обраний на східних землях, прийняв Конституцію Німецької Демократичної Республіки, яка набула чинності 7 жовтня 1949 року на і на основі якої були створені Двопалатний парламент, заснована посада президента і сформований уряд НДР.
На відміну від західних союзників, головним чином США, які надали ФРН економічну і фінансову допомогу, СРСР вивіз із НДР все цінне промислове обладнання і стягував з неї репарації. Станом на 1950-й рік рівень економіки НДР ледве сягнув 1936 року. Лише після антиурядових виступів у червні 1953 року, які охопили всю країну, СРСР почав надавати НДР економічну допомогу і до кінця 1960-х рівень життя в ній став найвищим з усіх соціалістичних країн. В 1958 році була ліквідована Палата земель парламенту і сам земельний устрій, ведуча роль Соціалістичної єдиної партії Німеччини була закріплена в конституції, в 1960-у, після смерті Вільгельма Піка, була скасована посада президента. Лише в кінці 1960-х почалась нормалізація стосунків з ФРН, яка визнала НДР в 1973 році; цього ж року НДР стала членом ООН та інших міжнародних організацій.
Перший реальний крок до об'єднання Німеччини був зроблений в жовтні 1988 року, коли в Москву приїхав з візитом канцлер ФРН Гельмут Коль. Його переговори з Михайлом Горбачовим завершилися згодою СРСР і після того, як таку ж згоду дали Франція, Велика Британія та США, які разом із СРСР за підсумками Другої Світової війни формально здійснювали протекторат над Німеччиною, у травні і серпні 1990 року були підписані договори про умови приєднання НДР до ФРН. 12 вересня 1990 року в Москві був підписаний Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини, і 3 жовтня 1990 року Німецька Демократична Республіка припинила своє існування.
Коментарі
Дивіться також
• Кримська конференція, 1945
• Капітуляція Німеччини, 1945
• Незалежність В'єтнаму, 1945
• Корейська Народно-Демократична Республіка, 1948
• Конрад Аденауер — перший канцлер ФРН, 1949
• Берлінська стіна, 1961
• Об'єднання Німеччини, 1990