Анвар Садат був обраний президентом Єгипту 17 жовтня 1970 року по смерті президента Гамаля Абдель Насера, його давнього соратника по підпільній революційній організації "Офіцери за свободу", яка у 1952 році здійснила військовий переворот, що позбавив влади короля Фаруха. У 1954 році перший президент Єгипту Мохаммед Нагіб був усунутий від влади шляхом інтриг та інсинуацій Насера, за правління якого Садат зробив стрімку кар'єру і в 1969 році став віце-президентом.
Практично зразу після приходу до влади Анвар Садат відмовився від політики арабського націоналізму й арабського соціалізму свого попередника — у 1971 році Єгипет вийшов зі складу Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР), створеної в 1958 році за участю Сирії, Іраку, і отримав нову назву — Арабська Республіка Єгипет (ОАЄ). З метою подальшої консолідації країни Садат задався метою повернути втрачені під час Шестиденної війни Синайський півострів і секор Газа.
Зазнавши невдачі у дипломатичному вирішенні проблеми, він прийняв рішення шукати його військовим чином, але дещо змінивши міжнародні пріорітети Єгипту, — в 1972 році Садат вислав з країни 20 тисяч радянських військових радників, що сприяло налагодженню якісно нових дипломатичних стосунків із США, головним союзником Ізраїлю на Близькому Сході, і 6 жовтня 1973 року, заручившись підтримкою Сирії, Єгипет розпочав чергову арабо-ізраїльську війну.
Незважаючи на нульовий результат війни, яка закінчилась через 19 днів, успіх Єгипту в її перші дні сприяв зростанню авторитету Анвара Садата як в самому Єгипті, так і на Близькому Сході в цілому. Це зміцнило його позиції на сепаратних єгипетсько-ізраїльських переговорах, котрі Садат наважився провести без узгодження з іншими арабськими країнами. Вони завершились підписанням в 1974 році мирної угоди, згідно з котрою Ізраїль повернув Єгипту частину Синайського півострова, і повномаштабного мирного договору в 1979 році та поверненню решти Синаю.
6 жовтня 1981 року з нагоди 10-ї річниці Арабо-ізраїльської війни 1973 року в Каїрі відбувся військовий парад, в ході якого група офіцерів на чолі з лейтенантом Халедом ель-Ісламбулі під час маршу елітних частин вискочила з вантажівки, що проїжджав повз урядову трибуну, відкрила по ній вогонь та закидала гранатами (дві з яких не вибухнули) — 62-річний Садат був чотири рази поранений і помер через дві години; разом з ним загинуло ще сім осіб з числа іноземних гостей і членів уряду. На місці замаху один з нападників був убитий і один — захоплений в полон.
Проведене наступне розслідування виявило зв'язок нападників із фінансованим лівійським лідером Муаммаром Каддафі екстремістським угрупуванням "Організація визволення Єгипту", котре закидало Садату підписання єгипетсько-ізраїльського мирного договору і надання притулку іранському шаху, котрого, на думку екстремістів, слід було вислати на батьківщину і віддати під суд. За участь у вбивстві Садата перед судом, що відбувся в листопаді, постало 24 чоловіка — Ісламбулі та чотири інших учасника змови були засуджені до страти; 17 чоловік засуджено до ув'язненя від двох років до пожиттєвого, двох виправдано.
Наступником Анвара Садата на посту став віце-президент Хосні Мубарак, котрий сидів поруч з Садатом, але вцілів під час нападу. Він керував Єгиптом до лютого 2011 року, коли був змушений піти у відставку в результаті масових антиурядових протестів.
Коментарі
Дивіться також
• Гамаль Насер — президент Єгипту, 1954
• Шестиденна війна, 1967
• Загибель Сальвадора Альєнде, 1973
• Війна Судного дня, 1973
• Замах на Індіру Ганді, 1984
• Єгипетська революція, 2011
• Загибель Муаммара Каддафі, 2011