Після придушення Боксерського повстання 1900 року в Китаї було проведено низку реформ у військовій сфері, освіті та управлінні імперією. Проте, російська окупація Маньчжурії в 1900-05 роках сильно ослабили престиж правлячої династії Цін. В 1911 році під час Синьхайської революції вона була повалена і проголошена Китайська республіки.
В 1912 році натхненник Синьхайської революції Сунь Ятсен, відсторонений від влади генералом Юань Шикаєм, створив партію Гоміньдан («Національна партія»), яка наступного року закликала народ до «другої революції». Проте погано сплановане збройне повстання було придушене, а Гоміньдан був оголошений поза законом. В 1919 році, спираючись на підтримку СРСР, прихильники Сунь Ятсена захопили владу в місті Гуанчжоу (Кантоні) на півдні Китаю і в 1924 році об'єднались із Комуністичною партією Китаю, створеною три роки перед тим.
Після смерті Сунь Ятсена в 1925 році формальне керівництво в Гоміньдані перейшло до представника лівого крила Ван Цзінвея, хоча реальна влада в партії належала Чан Кайши, який командував Національно-революційною армією (НРА), яка в 1926 році здійснила т. зв. Північний похід і після шести місяців неперервних боїв взяла під контроль центральну частину Китаю. Співробітництво Компартії Китаю і Гоміньдану тривало до 1927 року, коли у січні за підтримки КПК і радянських агентів прихильники Ван Цзінвея підняли комуністичне повстання у Шанхаї, жорстоко придушене Чан Кайши. Після декількох військових операцій до кінця 1927 року більша частина Китаю була під контролем Чан Кайши, а в червні 1928 року був взятий Пекін, що призвело до остаточного об'єднання країни під владою Гоміньдану.
Восени 1931 року Японія окупувала Маньчжурію, де проголосила маріонеткову державу на чолі з останнім імператором цинської династії. Після ряду локальних збройних конфліктів, в 1937 році протистояння між Японією і Китаєм переросло у повномасштабну війну, від розгрому в якій Чан Кайши врятував вступ СРСР у війну проти Японії і атомне бомбардування японських міст в 1945 році.
Радянські війська знаходились в Маньчжурії до 1946 року і за цей час допомогли китайським комуністам сформувати боєздатну добре озброєну армію, яка до осені 1948 року налічувала до 600 тисяч чоловік. В листопаді комуністи на чолі з Мао Цзедуном при військовій і матеріальній допомозі СРСР відкрито виступили проти Чан Кайши, який основні зусилля направи на боротьбу проти партизанських загонів комуністів на півдні і сході країни. За короткий час комуністам вдалось розбити війська Гоміньдану, і 24 квітня 1949 війська комуністів, які на цей момент налічували 4 мільйони чоловік, зайняли столицю Китаю — місто Нанкін, а до кінця літа — Гуанчжоу, останній форпост Гоміньдану, керівництво якого було змушене виїхати на Тайвань.
1 жовтня 1949 року в Пекіні на площі Тяньаньмень Мао Цзедун проголосив створення Китайської Народної Республіки, яку наступного ж дня визнав СРСР і через два роки підписав з ним «Договір про дружбу, союз і взаємну допомогу». Після смерті Сталіна стосунки між двома країнами почали псуватись, а після відмови СРСР передати Китаю ядерну зброю і підтримки Індії в Китайсько-індійській війні 1962 року відбувся практично повний розрив між країнами.
Коментарі
Дивіться також
• Синьхайська революція, 1911
• Партійна чистка Гоміньдану, 1927
• Незалежність Маньчжурії, 1932
• Великий похід Мао Цзедуна, 1934
• Незалежність В'єтнаму, 1945
• Китайська Республіка Тайвань, 1949
• Початок «Культурної революції», 1966
• Помер Мао Цзедун, 1976
• Події на площі Тяньаньмень, 1989
• Повернення Гонконгу до Китаю, 1997
• Повернення Макао до складу Китаю, 1999