Весною 522 року до н. е., коли імператор Камбіс II перебував у Єгипті, владу в державі Ахеменідів захопив мідійський жрець Гаумата, який видав себе за Бардію, брата імператора. Основним заколотником був справжній брат імператора Патізіф, один з небагатьох, хто знав, що справжній Бардія був убитий Камбісом ще 8 років перед тим за спробу заколоту. Коли глашатаї Патізіфа добрались до Єгипту з повідомленням про вимогу військам присягнути на вірність Лжебардії, відомого також як Смердіс, Камбіс вирушив з військом до Персії, але під час походу випадково ранив себе і помер від гангрени.
Дізнавшись від Федіме, що новий імператор самозванець, Отана повідомив про це іншим поважним придворним вельможам, серед яких був і Дарій, праправнук засновника династії Ахеменідів, на той момент намісник провінції Персида. Семеро змовників вирішили вбити самозванця, що й було здійснено Отаном, Мегабізом і Дарієм 29 вересня 522 року до н. е.
Для визначення того, хто стане новим монархом, було вирішено кинути жереб — семеро претендентів на престол домовились, що імператором стане той, чий кінь на світанку заірже першим. Підмовивши конюха підвести до свого коня кобилицю, Дарій виграв жереб і 30 вересня 522 року до н. е. став новив імператором Персії. З перших днів проти нього повстала більшість народів Держави Ахеменідів, на придушення яких було затрачено майже два роки — у 19 битвах загинуло понад 150 тисяч чоловік.
Сприйняття Дарія як узурпатора перська усна традиція пов'язує з тим, що версія про його сходження на престол шляхом вбивства самозванця — це версія самого Дарія, увічнена письмово за його наказом, а насправді він убив законного спадкоємця Бардіса, якого Камбіс не вбивав, а вислав із Суз після невдалої спроби заколоту. У хроніках Дарія Бардіс був названий мідійським жерцем Гауматою саме для того, щоб дати можливість Дарію, який хоча й був з роду Ахеменідів, але не мав ніяких прав на престол, вчинити переворот і виправдати захоплення влади.
Тим не менш, завдяки своїм визначним організаторським і військовим здібностям Дарій увійшов в історію як Великий — він завоював Західну Азію, частину Балкан, хоча й зазнав поразки у Марафонській битві при спробі підкорити Грецію та у поході проти скіфів, Північний Кавказ, долину ріки Інд, Лівію та Судан, реорганізував Перську імперію, розділивши її на провінції (сатрапії), уніфікував грошову систему, ввів єдину офіційну мову (арамейську), вів масштабні будівництва по всій державі, а свої досягнення увічнив у Бегістунському написі (скеля в сучасному Західному Ірані) давньоперською, вавилонською і новоеламською мовами.
Коментарі
Дивіться також
• Занепад Вавилону, 539 до н. е.
• Скіфський похід Дарія Гістаспа, 513 до н. е.