У листопаді 1936 року Третій рейх і Японська імперія уклали «Японо-німецьку угоду по обороні від комунізму», направлену проти країн 3-го Комуністичного Інтернаціоналу, який з 1921 року об'єднував 103 партії 58 країн світу. Наступного року до нього приєднались Італія та Іспанія, а пізніше — ще ряд держав, вороже налаштованих як проти СРСР, так і проти поширення комуністичних ідей загалом. Запрошення підписати «Антикомінтернівський пакт» отримала і Польща, однак, відхилила його попри обіцянку владнати прикордонні спори, остерігаючись перетворитись на маріонеткову державу Німеччини.
Приєнатись до Антикомінтернівського пакту відмовився і Китай, стосунки з яким у Німеччини зіпсувались у 1937 році з початком Другої Японо-китайської війни. Незважаючи на традиційно тісні економічні контакти з гоміньданівським урядом, після укладання ним 21 серпня 1937 року Радянсько-китайського пакту про ненапад Адольф Гітлер дійшов висновку, що саме Японія, а не Китай, є надійнішим геостратегічним партнером — Німеччина визнала маріонеткову державу Маньчжоу-Го, відмовилась від претензій на свої колишні колонії в Азії, анексовані Японією, а японцям як нації було присвоєне звання почесних арійців.
У серпні 1939 року Німеччина у порушення «Антикомінтернівського договору» уклала з Радянським Союзом т. зв. «Пакт Ріббентропа-Молотова» про ненапад терміном на 10 років, у секретному протоколі до якого був обумовлений територіальний устрій Східної Європи і поділ її на зони впливу. Вже за місяць після його підписання Німеччина і Радянський Союз розчленували Польщу, що стало початком Другої Світової війни, в якій проти Німеччини виступили Франція і Великобританія, а СРСР і Японія, незважаючи на піврічний конфлікт у Монголії, зберігали формальний нейтралітет.
Капітуляція Франції в червні 1940 року і важке воєнне положення Британії спонукали Японію, зацікавлену у розширенні своїх колоніальних володінь і блокуванні спроб США втрутитись у війни в Азії, шукати більш тісної співпраці з Берліном, якому був потрібен сильний союзник у неминучій війні з СРСР. Подібне зацікавлення у тіснішій співпраці з Німеччиною проявила також Італія, яка шукала союзника для протистояння з Великобританією та Францією у Північній Африці.
У 1940 році до Берлінського пакту приєнались Угорщина, Румунія, Болгарія та Словаччина, а наступного — Югославія, Хорватія і Таїланд. Неодноразові пропозиції приєднатись до нього отримала і Фінляндія, яка після програної Радянському Союзу війни підписала Антикомінтернівський пакт. Розуміючи, що укладене з СРСР перемир'я лише тимчасове, фіннський уряд намагався знайти дипломатичну підтримку. Усвідомивши марність своїх зусилль і активну протидію Великобританії, яка всіляко підтримувала претензії СРСР, весною 1940 року Фінляндія сама звернулась до Німеччини по військову допомогу — відмовившись підписувати Берлінський пакт, вона, однак, взяла участь у підготовці «плану Барбаросса» і після інтенсивного авіанальоту, здійсненого СРСР 24 червня 1941 року на фіннські міста, оголосила йому війну.
В рамках Троїстого союзу в роки війни Японія, Італія та Німеччина створили тритсоронні військові і економічні робочі комісії, які мали б вирішувати нагальні питання. Однак, вони зібрались лише кілька разів і виявились малоефективними, приймаючи рішення, що мали більше декларативний і пропагандистчький характер. Найсуттєвішим з них стало солідарне оголошення війни США 8 грудня 1941 року і укладена того ж дня угода про заборону сепаратного миру із Сполученими Штатми або Великобританією.
Незважаючи на положення Берлінського пакту, у квітні 1941 року СРСР і Японія уклали чинний до середини 1946 року договір про нейтралітет, якого сторони неуклінно дотримувалась попри Німецько-радянську і Японсько-американську війну. Ситуація змінилася в 1945 році, коли поразка Німеччини і Японії стала очевидною, — на Ялтинській конференції СРСР погодився із пропозиціями США взяти участь у війні проти Японії в обмін на приєднання до СРСР усіх Курильських островів та Південного Сахаліну.
Після капітуляції Німеччини у травні 1945 року і ядерного бомбардування Хіросіми СРСР в односторонньому порядку розірвав пакт про нейтралітет і 8 серпня оголосив Японії війну, яка закінчилась її капітуляцією 2 вересня. Однак, всупереч сподіванням СРСР, мирний договір з Японією, підготовлений Великобританією і США, не містив положень про його суверенітет над Південним Сахаліном та Курильськими островами, і СРСР обмежився підписанням з Японією у 1956 році декларації про закінчення війни, погодившись на майбутні переговори про укладення мирного договору, не підписаного й досі.
Коментарі
Дивіться також
• Пакт Молотова-Ріббентропа, 1939
• Початок Другої Світової війни, 1939
• Вступ США у Другу Світову війну, 1941
• Італія оголосила війну Німеччині, 1943
• Вихід Румунії з війни, 1944
• Капітуляція Німеччини, 1945
• Капітуляція Японії, 1945
• Паризький мирний договір, 1947
• Мирний договір з Японією, 1951