Після поразки французької армії під Краваном англійці отримали можливість здійснювати військові рейди (шевоше) вглиб Франції, головним чином в графство Мен і герцогство Лотарингія, піддаючи інфраструктуру цих регіонів руйнації. У вересні 1423 року Вільям де ла Поль, 1-й герцог Саффолк, на чолі армії чисельністю 2500 чоловік здійснив чергове шевоше углиб Франції, розоряючи землі, досягнув герцогства Анжу і підступив до стін його столиці міста Анжер. Захопивши багату здобич і французьких полонених, Саффолк підійшов під замок Сегре на межі Анжу і Мена. Відомості про це одразу дійшли до молодого і досвідченого лицаря Амбруаза де Лоре (майбутнього соратника Жанни д'Арк), капітана фортеці Сент-Сюзанн (в графстві Майєн), який одразу листом повідомив Жана VIII д'Аркура, 5-го графа Омаля, знаючи що той вербує солдат в Турі для рейду по захоплених англійцями містах Нормандії.
Граф д'Омаль зразу ж відбув у місто Лаваль, звідки відправив гінців в різні міста до французьких дворян. Анонімний автор «Хроніки Діви» повідомляє, що його заклик знайшов підтримку і люди «…йшли вельми охоче …сеньйор де Фонтен також приєднався до них. Також до нього прийшов лицар по імені мессір Жан де ла Е, барон де Кулонс, і з ним його благородні васали, споряджені для битви». Окрім того, деякі хроністи стверджують, що до д'Омаля приєдналися Луа Тромаргон, П'єр ле Пора і навіть молодий Жан Алансонський (ще один майбутній соратник Орлеанської діви).
Завдяки своєчасно висланим розвідникам французи були в курсі всіх пересувань Саффолка і за повідомленням «Хроніки Діви» розташували своє військо чисельністю 600 бійців приблизно за льє (4 км) від села Гравель, що біля Ренна, до якого прямували англійці. На військовій раді вирішено «розправитися з англійцями», перекривши їм шлях на північ Нормандії. Зранку 26 вересня 1423 року д'Омаль розгорнув своє військо у бойовий порядок, але години через дві, дізнавшись, що англійці напали на його розвідку, французька кіннота одразу пішла в стрімку масовану атаку і зуміла майже одразу розбити невеличкий загін ворога, який, зазнавши втрат і спішившись, відступив до основних сил Саффолка, що були за півкілометра.
Слідом за кавалерією у наступ пішла французька піхота. Саффолк наказав помістити обоз армії в тил і негайно вкопати дерев'яні кілки в землю, які кожен англійський лучник мав з собою з часів битви при Азенкурі. Коли війська супротивників «опинились одні від одних на відстані пострілу з лука», англійці стрімко контратакували піших французьких латників і в ході рукопашного бою почала тіснити їх «і колоти ворога величезними рогатками, які несли з собою у великій кількості». В цей час французька кавалерія під командуванням де Лорі, Тромаргона і барона де Кулонса атакувала один з флангів, але не змогла прорвати його. Розвернувшись, вона вдарила англійців туди, де вони не встигли зробити захист із вбитих кілків, «…зім'яла англійців і всіх їх загнала до великого рову, і, оскільки згадані англійці повністю втратили порядок, граф д'Омаль і його баталія зійшлася з ними в рукопашній».
«Обидві сторони билися відважно і з обох боків було скоєно багато подвигів», але удару французької піхоти англійці не втримали і, втративши близько 400-500 чоловік (за іншими даними — до 1400), були змушені рятуватися втечею. Лорі, де Кулонс та Тромаргон кинулися їх переслідувати і перебили ще зо 200-300 англійців. Врятуватись вдалось лише 120 з них, решта ж загинула або попала в полон. Здався у полон і Саффолк разом зі своїми капітанами Томасом Обургом і Томасом Кліссетоном. Французькі втрати невідомі, «Хроніка Діви» повідомляє про них доволі сухо: «Серед французьких лицарів був убитий мессір Жан ле Ру, а також інші», а Монстреле вказує, що французи втратили всього 26 латників.
Розвиваючи успіх, д'Омаль рушив далі на північ Нормандії, де взяв в облогу фортецю Авранш, й, залишивши командування нею мессіра д'Оссебу з частиною військ, сам здійснив рейд до Сен-Лу, звідки повернувся через 3 — 4 дні з багатою здобиччю. Авранш взяти так і не вдалося, але через поразку під Гравелем англійці припинили рейди на графство Мен. Однак вже наступного року, після того як під Вернеєм регент Франції Джон Бедфорд наголову розбив війська дофіна Карла VII, англійці знову розпочали наступ на Мен і захопити його на початку 1428 року.
Вільям де ла Поль, 1-й герцог Саффолк, залишався бранцем кілька років і після свого звільнення продовжив воювати проти французів. Зокрема, в 1428 році він взяв участь в облозі Орлеана. Наступного року Саффолк був знову взятий в полон, коли французькі війська разом з Жанною д'Арк захопили місто Жаржо.
Коментарі
Дивіться також
• Битва при Шрусбері, 1403
• Битва при Азенкурі, 1415
• Облога Кана, 1417
• Облога Руана, 1418
• Англо-французький договір в Труа, 1420
• Битва під Краваном, 1423
• Битва під Вернеєм, 1424
• Битва при Жаржо, 1429