Виходець з давнього дворянського бранденбурзького роду, Отто фон Бісмарк закінчив берлінську гімназію, навчався в ганноверському і берлінському університетах і захистив дисертацію з політичної економії. Після нетривалої служби в армії і управлінням власними померанськими маєтками, 11 травня 1847 року 32-річний Бісмарк став депутатом щойно створеного Сполученого ландтагу Прусського королівства.
Під впливом революційних заворушень 1848 року король Фрідріх Вільгельм IV змінив конституцію, яка запроваджувала двопалатний парламент, депутатом якого Бісмарк обрався наступного року, а згодом завдяки своїм вкрай консервативним поглядам став представником Пруссії у союзному парламенті Німецького союзу, де заслужив репутацію гострослова і радикального консерватора. Затятий противник домінування Австрії, Бісмарк виступав за союз із Росією і Францією, що визначило його подальшу кар'єру — в 1859 році він став послом у Росії, а після сходження на престол Вільгельма I, — послом у Франції.
Після того, як у 1862 році Вільгельм I не знайшов підтримки у парламенту у питанні реформування армії, він розпустив парламент, проте на перевиборах консерватори зазнали нищівної поразки, і король розглядав можливість зректись престолу на користь свого сина. Від цього його відмовив міністр військових справ Альбрехт фон Роон, який порадив призначити главою уряду Бісмарка. Терміново відкликаний з Парижу, він зустрівся з королем і, запевнивши його у своїй особистій відданості, 23 вересня 1862 року став прем'єр-міністром та міністром закордонних справ Пруссії.
У внутрішній політиці Бісмарк, спираючись на поміркованих консерваторів та націонал-лібералів, реорганізував армію, ослабив вплив католицької церкви, ввів інститут цивільного шлюбу, запровадив системи страхування від нещасних випадків, медичного, пенсійного страхування та страхування від інвалідності. На своєму посту він побув до 1890 року, коли був змушений подати у відставку після кількох конфліктів з новим імператором Вільгельмом II.
Коментарі
Дивіться також
• Франко-прусська війна, 1870
• Другий Рейх, 1871
• Відставка Отто фон Бісмарка, 1890
• Правила життя Отто фон Бісмарка
• Адольф Гітлер — канцлер Німеччини, 1933
• Конрад Аденауер — перший канцлер ФРН, 1949