Отто фон Бісмарк — прем'єр-міністр Пруссії
23 вересня 1862 року король Вільгельм I призначив прем'єр-міністром Королівства Пруссія Отто фон Бісмарка, який пообіцяв королю вести себе як "відданий васал, що спішить на допомогу своєму сеньйору" і не буде відчувати себе обмеженим ні парламентом, ні конституцією. На обкладинці: Отто фон Бісмарк, 1860 рік
35555
Читати 2 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Виходець з давнього дворянського бранденбурзького роду, Отто фон Бісмарк закінчив берлінську гімназію, навчався в ганноверському і берлінському університетах і захистив дисертацію з політичної економії. Після нетривалої служби в армії і управлінням власними померанськими маєтками, 11 травня 1847 року 32-річний Бісмарк став депутатом щойно створеного Сполученого ландтагу Прусського королівства.

Під впливом революційних заворушень 1848 року король Фрідріх Вільгельм IV змінив конституцію, яка запроваджувала двопалатний парламент, депутатом якого Бісмарк обрався наступного року, а згодом завдяки своїм вкрай консервативним поглядам став представником Пруссії у союзному парламенті Німецького союзу, де заслужив репутацію гострослова і радикального консерватора. Затятий противник домінування Австрії, Бісмарк виступав за союз із Росією і Францією, що визначило його подальшу кар'єру — в 1859 році він став послом у Росії, а після сходження на престол Вільгельма I, — послом у Франції.

Після того, як у 1862 році Вільгельм I не знайшов підтримки у парламенту у питанні реформування армії, він розпустив парламент, проте на перевиборах консерватори зазнали нищівної поразки, і король розглядав можливість зректись престолу на користь свого сина. Від цього його відмовив міністр військових справ Альбрехт фон Роон, який порадив призначити главою уряду Бісмарка. Терміново відкликаний з Парижу, він зустрівся з королем і, запевнивши його у своїй особистій відданості, 23 вересня 1862 року став прем'єр-міністром та міністром закордонних справ Пруссії.

«Єдина здорова основа великої держави — це державний егоїзм, а не романтика, і негідно великої держави боротися за справу, яка не стосується її власного інтересу» — Отто Бісмарк
Будучи прагматичним політиком, що ставить на перше місце інтереси держави, у зовнішній політиці Бісмарк поставив за мету добитись домінуючого положення у німецькомовному світі. Його багаторічні зусилля привели до Семитижневої війни 1866 року з Австрією та війни з Францією в 1870 році і увінчались проголошенням 18 січня 1871 року у Дзеркальному залі Версальського палацу в Німецької імперії, в якій Бісмарк обійняв посаду рейхсканцлера та голови Федеральної ради (верхньої палати парламенту).

У внутрішній політиці Бісмарк, спираючись на поміркованих консерваторів та націонал-лібералів, реорганізував армію, ослабив вплив католицької церкви, ввів інститут цивільного шлюбу, запровадив системи страхування від нещасних випадків, медичного, пенсійного страхування та страхування від інвалідності. На своєму посту він побув до 1890 року, коли був змушений подати у відставку після кількох конфліктів з новим імператором Вільгельмом II.

Друк 4
«Цей день в історії» © 2001-24. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 23 вересня

Битва під Пилявцями

1648
#ЦейДень

Все про 23 вересня

Події, факти, персоналії

Помер Зигмунд Фрейд

1939

Німецько-радянський парад у Бресті

1939

Республіка Салó

1943